ФІЛОСОФСЬКА РЕФЛЕКСІЯ ПРО ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА, ЛЮДИНИ ТА ОСВІТИ

Анотація

Актуальність досліджень штучного інтелекту в цифровому суспільстві представляє численні причинно-наслідкові зміни, серед яких: космічні дослідження, біотехнології, нанотехнології, цифрові технології тощо. Наслідки для людей і людської цивілізації є значними, оскільки вони впливають на вирішення низки сучасних проблем економіки, політики, етики, права, психології, конфліктології, соціології та екології. Антропологія має повернутися до існування людей у суспільстві штучного інтелекту, свідомості та навіть фізичного тіла. Дослідження концептуалізує штучний інтелект як фактор росту екосистеми в контексті технологічного, онтологічного та антропологічного вимірів. Цілі дослідження: 1) концептуалізувати штучний інтелект як потенціал і ресурс для використання в усіх секторах соціально-економічної сфери в контексті технологічних вимірів; 2) з’ясувати конвергенцію штучного інтелекту та його основних компонентів у контексті онтологічних вимірів; 3) розкрити роль штучного інтелекту в посиленні цифровізації суспільства та людини в контексті антропологічних вимірів. У дослідженні ми керуємось працями вчених, які вивчають проблеми штучного інтелекту як складного соціального, економічного та культурного феномену: Р. Андрюкайтене, Н. Бостром, А. Венс, П. Діамандіс, С. Котлер, П. Діксон, Л. Кай-Фу, К. Келл. Методологія дослідження. Теорія штучного інтелекту є комплексною мультидисциплінарною наукою, яка знаходиться на межі економіки, соціології, інформатики, математики, психології. Узагальнюючи процеси міждисциплінарної взаємодії штучного інтелекту, зазначимо, що його дослідження потребує міждисциплінарного підходу на основі синтезу наукових знань, як розкриття змісту та принципів функціонування складної інваріантної системи штучного інтелекту. Для аналізу сучасної моделі штучного інтелекту необхідно застосувати системний інституційно-еволюційний підхід. Аналізуючи різні методологічні підходи, необхідно визнати наявність антропогенної складової, оскільки методологія наукових досліджень ґрунтується на методі інформаційно-антропогенного аналізу, який базується на принциповому положенні про те, що без інформації/даних неможливі процеси штучного інтелекту. як об'єкт і людину як суб'єкт пізнання. Крім того, використовувалися такі методи: індукції, дедукції, сублімації, синергетики, еволюційного історизму, моделювання, прогнозування. Результат дослідження. Штучний інтелект (AI) – це широкий термін, який використовується для визначення технологій/ інженерних систем, які імітують людський інтелект, пов’язуючи його з нейрофізіологією, робототехнікою, психологією (розпізнавання образів, моделювання психологічних процесів), трансгуманізмом, кібернетикою (обчислювальна потужність для пошуку закономірностей у великих даних). набори). Штучний інтелект визначається як розроблена програмним забезпеченням система, яка здатна впливати на навколишнє середовище з різним ступенем автономності, виробляючи результати (прогнози, рекомендації, рішення) для певного набору цілей для цифровізації суспільства. З іншого боку, штучний інтелект створює багато проблем, які розглядаються як кібер/ віртуальна залежність, втрата реальності, посилене спостереження, втрата контролю протоколів, проблеми конфіденційності, кібербезпека тощо. Конвергенція великих даних із штучним інтелектом стала єдиною найважливіший розвиток, що формує майбутнє соціальних інститутів у цифровому суспільстві та перспективи реалізації потенційних можливостей. Завдяки новітнім цифровим технологіям, прогресу програмної інженерії та штучному інтелекту, що розвивається, з’являються як нові перспективи для вирішення найскладніших проблем сучасної цивілізації, так і нові виклики в технологічному, онтологічному та антропологічному вимірах.