САМООРГАНІЗАЦІЯ У СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМАХ: СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЦІЛЬОВА ПРИРОДА
Ключові слова:
соціальна система, самоорганізація, циклічна причинність, емержентність, цілі, громадські ініціативи, громадянські ініціативиАнотація
Актуальність звернення до теми самоорганізації соціальних систем зумовлена, по-перше, незавершеністю соціально-гуманітарної теорії цього концепту та, по-друге, об’єктивною необхідністю підвищення рівня організації та впорядкованості соціальних систем, їх керованості шляхом самоорганізації як одного із способів подолання глобальних та локальних викликів. Метою дослідження є виявлення сутності, особливостей та цільової природи самоорганізації як соціальної дії, що спрямована на впорядкування соціальних систем. У статті обґрунтовується, що міждисциплінарних методологічних засобів, в основі яких математика і котрі задають тон в соціально-гуманітарних дослідженнях, недостатньо для виявлення універсальної сутності самоорганізації та специфіки її розгортання у соціальних системах. Відтак, в якості методологічної основи дослідження сутності та особливостей самоорганізації соціальних систем запропоновано доповнити синергетичні уявлення використанням евристичного потенціалу системного методу третього покоління, що дозволило враховувати напрацювання кібернетики другого порядку, теорій живих систем та емержентності. Стверджується, що формою самоорганізації в соціальних системах, її елементарною дією є громадянська ініціатива. Визначено відмінності між громадською ініціативою, яку охарактеризовано як афективну та традиційну несвідому дію, та громадянською ініціативою, емерджентним ефектом якої є власне формулювання цілей індивідом. Це принципово відрізняє її від спонтанності ініціатив громадських та дозволяє означити громадянську ініціативу як таку дію, що спрямована на впорядкування соціальних систем. Зроблено висновок, що запропоноване тлумачення самоорганізації соціальних систем та громадянської ініціативи як її елементу дозволяє глибше зрозуміти механізм підвищення самоорганізованості та керованості соціальними системами, що має особливе значення в умовах необхідності подолання соціально-економічної кризи і пандемії, пошуку відповідей на глобальні виклики, повернення Україні суб’єктності на міжнародній арені з перспективами демократизації всієї соціально-політичної системи та входження в число розвинених країн.
Посилання
Zhuravleva, I., 2011. Sotsialnaya samoorganizatsiya kak protsess formirovaniya obschestva znaniy (sotsiosinergeticheskiy podhod). Vestnik Moskovskogo gosudarstvennogo oblastnogo universiteta. Seriya Filosofskie nauki, 4, 25 – 31.
Negru, T., 2018. Self-organization, Autopoiesis, Free-energy Principle and Autonomy. Organon-F, 25 (2), 215-243.
Zakon Ukrainy, 2001 «Pro orhany samoorhanizatsii naselennia». № 2625-III.
Haken, Hermann, 1997. Self-organization of complex structures: From individual to collective dynamics. Ed. by Frank Schweitzer, Foreword by Hermann Haken. Boca-Raton, London, New-York, Washington, D.C.: CRC Press. Retrieved from: https://cutt.ly/br2YzYS.
Luhmann, Niklas, 1995. Social Systems. Stanford, Stanford University Press.
Haken, Hermann, 1984. Some Introductory Remarks on Synergetics, Synergetics – From Microscopic to Macroscopic Order. Proceedings of the International Symposium on Synergetics at Berlin, July 4–8, 1983. Ed. by E. Frehland. Berlin Heidelberg, Springer-Verlag.
Dobronravova, I., Bevzenko, L., Bohata, L., Horbunova, L., Donnikova, I., Mielkov, Yu. … Ratnikov, V., 2016. Dosiahnennia ta perspektyvy synerhetychnykh doslidzhen u vitchyznianii humanitarystytsi. (Kruhlyi stil). Filosofiia osvity, 1 (18), 189 – 220.
Allen, P. M., Engelen, G. & Sanglier, M., 1984. Self-Organising Dynamic Models of Human Systems, Synergetics – From Microscopic to Macroscopic Order. Proceedings of the International Symposium on Synergetics at Berlin, July 4–8, 1983. Ed. by E. Frehland. Berlin Heidelberg, Springer-Verlag.
Voronkova, V. H., 2009. Synerhetychna metodolohiia analizu sotsialnoho upravlinnia. Humanitarnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii, 36, 26-46.
Bevzenko, L., 2014. Sotsialnaya integratsiya – kontseptualnyie aktsentyi v kontekste sotsiosamoorganizatsionnogo podhoda. Sotsialni vymiry suspilstva, 6, 50-69.
Andrushchenko, V., 2006. Orhanizovane suspilstvo. Problema orhanizatsii ta suspilnoi samoorhanizatsii v period radykalnykh transformatsii v Ukraini na rubezhi stolit. Dosvid sotsialno-filosofskoho analizu. Kyiv, Instytut vyshchoi osvity APN Ukrainy.
Boichenko, M. I., 2019. Problemy suspilnoi samoorhanizatsii ta instytutalizatsii u period radykalnykh transformatsii v Ukraini na rubezhi tysiacholit: dosvid sotsialno-filosofskoho analizu (Retsenziia na monohrafiiu V. Andrushchenka «Orhanizovane suspilstvo»). Ridna shkola Pedahohichna presa. Kyiv, 74-75. Retrieved from: http://lib.iitta.gov.ua/718551/
Spytsia, N. V. , 2010. Problemy metodolohii doslidzhennia protsesiv samoorhanizatsii suspilstva. Humanitarnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii, 41, 178–193.
Nabatova, O. O., 2013. Sotsialno-innovatsiina diialnist suspilstva yak umova liudskoho rozvytku, Visnyk Natsionalnoho universytetu «Iurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho», 4 (15), 72 – 84.
Hayek von, F. A., 1991. The Fatal Conceit: The Errors of Socialism. The University of Chicago Press.
Ferguson, N., Laydon, D., Nedjati Gilani, G., Imai, N., Ainslie, K., Baguelin, M. … Ghani, A., 2020. Impact of non-pharmaceutical interventions (NPIs) to reduce COVID19 mortality and healthcare demand. (Report 9). Imperial College London. DOI: https://doi.org/10.25561/77482.
Veber, M., 1990. Yzbrannыe proyzvedenyia. Per. s nem. Sost., obshch. red. y poslesl. Yu.N. Davыdova; Predysl. P.P. Haidenko. Moskva, Prohress. (Sotsyolohycheskaia mыsl Zapada).
Shulha, M., 2018. Zbii sotsialnoi matrytsi. Monohrafiia. Kyiv: Instytut sotsiolohii NAN Ukrainy.
Matiichyk, A.V., 2016. Samoorhanizatsiia hromadianskoho suspilstva yak chynnyk demokratychnoi modernizatsii politychnoi systemy Ukrainy. (Dys. kand. polit. nauk). Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka, Lviv.
Kulpyna, K. P., Prudnyk A. V., 2010. Obrashchenyia hrazhdan kak pallyatyv hrazhdanskoho uchastyia v samoupravlenyy y sotsyalnoi polytyke. Vestnyk Ynstytuta sotsyolohyy, 1, 154-178.
Liudskyi rozvytok v Ukraini: transformatsiia rivnia zhyttia ta rehionalni dysproportsii (kolektyvna monohrafiia), 2012. Vidpov. za vypusk L.M. Cherenko, O.V. Makarova, za red. E.M. Libanovoi. U 2-kh tomakh. Kyiv, In-t demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen im. M.V. Ptukhy NAN Ukrainy.
Inglehart, R. F., 2018. Cultural Evolution: People's Motivations are Changing, and Reshaping the World. Cambridge, Cambridge University Press.
Fuchs, Christian, 2002. Some implications of Anthony Giddens’ Works for a Theory of Social Self-Organization. Emergence, 4, (3), 7 – 35. DOI: https://doi.org/10.1207/S15327000EM0403-03.
Bailey, Kenneth D., 1994. Sociology and the New Systems Theory. Toward a Theoretical Synthesis. New York: State University of New York.
Woermann, Minka, 2016. Bridging complexity and Post-structuralism. Insights and Implications. Springer International Publishing Switzerland.
Hayles, N. K., 1999. How we became posthuman. Virtual bodies in cybernetics, literature, and informatica. Chicago/London: University of Chicago Press.
Maturana, Humberto R. and Varela, Francisco J., 1980. Autopoiesis and Cognition: The Realization of the Living. Dordrecht, D. Reidel.
Malyuta, A. N., 1989. Giperkompleksnyie dinamicheskie sistemyi. Lvov, Vyischa shkola.
Malyuta, A. N. , 1990. Zakonomernosti sistemnogo razvitiya. Kiev, Naukova dumka.
Malyuta, A. N., 1991. Sistema deyatelnosti. Kiev, Naukova dumka.
Budz, V. P., 2019. Panantropolohichna paradyhma suspilnoi samoorhanizatsii. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filosofski nauky, 23, 12 – 18.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Yuliia Karalash
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
