САМООРГАНІЗАЦІЯ У СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМАХ: СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЦІЛЬОВА ПРИРОДА

Yuliia Karalash

Анотація


Актуальність звернення до теми самоорганізації соціальних систем зумовлена, по-перше, незавершеністю соціально-гуманітарної теорії цього концепту та, по-друге, об’єктивною необхідністю підвищення рівня організації та впорядкованості соціальних систем, їх керованості шляхом самоорганізації як одного із способів подолання глобальних та локальних викликів. Метою дослідження є виявлення сутності, особливостей та цільової природи самоорганізації як соціальної дії, що спрямована на впорядкування соціальних систем. У статті обґрунтовується, що міждисциплінарних методологічних засобів, в основі яких математика і котрі задають тон в соціально-гуманітарних дослідженнях, недостатньо для виявлення універсальної сутності самоорганізації та специфіки її розгортання у соціальних системах. Відтак, в якості методологічної основи дослідження сутності та особливостей самоорганізації соціальних систем запропоновано доповнити синергетичні уявлення використанням евристичного потенціалу системного методу третього покоління, що дозволило враховувати напрацювання кібернетики другого порядку, теорій живих систем та емержентності. Стверджується, що формою самоорганізації в соціальних системах, її елементарною дією є громадянська ініціатива. Визначено відмінності між громадською ініціативою, яку охарактеризовано як афективну та традиційну несвідому дію, та громадянською ініціативою, емерджентним ефектом якої є власне формулювання цілей індивідом. Це принципово відрізняє її від спонтанності ініціатив громадських та дозволяє означити громадянську ініціативу як таку дію, що спрямована на впорядкування соціальних систем. Зроблено висновок, що запропоноване тлумачення самоорганізації соціальних систем та громадянської ініціативи як її елементу дозволяє глибше зрозуміти механізм підвищення самоорганізованості та керованості соціальними системами, що має особливе значення в умовах необхідності подолання соціально-економічної кризи і пандемії, пошуку відповідей на глобальні виклики, повернення Україні суб’єктності на міжнародній арені з перспективами демократизації всієї соціально-політичної системи та входження в число розвинених країн.


Ключові слова


соціальна система; самоорганізація; циклічна причинність; емержентність; цілі; громадські ініціативи; громадянські ініціативи

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Zhuravleva, I., 2011. Sotsialnaya samoorganizatsiya kak protsess formirovaniya obschestva znaniy (sotsiosinergeticheskiy podhod). Vestnik Moskovskogo gosudarstvennogo oblastnogo universiteta. Seriya Filosofskie nauki, 4, 25 – 31.

Negru, T., 2018. Self-organization, Autopoiesis, Free-energy Principle and Autonomy. Organon-F, 25 (2), 215-243.

Zakon Ukrainy, 2001 «Pro orhany samoorhanizatsii naselennia». № 2625-III.

Haken, Hermann, 1997. Self-organization of complex structures: From individual to collective dynamics. Ed. by Frank Schweitzer, Foreword by Hermann Haken. Boca-Raton, London, New-York, Washington, D.C.: CRC Press. Retrieved from: https://cutt.ly/br2YzYS.

Luhmann, Niklas, 1995. Social Systems. Stanford, Stanford University Press.

Haken, Hermann, 1984. Some Introductory Remarks on Synergetics, Synergetics – From Microscopic to Macroscopic Order. Proceedings of the International Symposium on Synergetics at Berlin, July 4–8, 1983. Ed. by E. Frehland. Berlin Heidelberg, Springer-Verlag.

Dobronravova, I., Bevzenko, L., Bohata, L., Horbunova, L., Donnikova, I., Mielkov, Yu. … Ratnikov, V., 2016. Dosiahnennia ta perspektyvy synerhetychnykh doslidzhen u vitchyznianii humanitarystytsi. (Kruhlyi stil). Filosofiia osvity, 1 (18), 189 – 220.

Allen, P. M., Engelen, G. & Sanglier, M., 1984. Self-Organising Dynamic Models of Human Systems, Synergetics – From Microscopic to Macroscopic Order. Proceedings of the International Symposium on Synergetics at Berlin, July 4–8, 1983. Ed. by E. Frehland. Berlin Heidelberg, Springer-Verlag.

Voronkova, V. H., 2009. Synerhetychna metodolohiia analizu sotsialnoho upravlinnia. Humanitarnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii, 36, 26-46.

Bevzenko, L., 2014. Sotsialnaya integratsiya – kontseptualnyie aktsentyi v kontekste sotsiosamoorganizatsionnogo podhoda. Sotsialni vymiry suspilstva, 6, 50-69.

Andrushchenko, V., 2006. Orhanizovane suspilstvo. Problema orhanizatsii ta suspilnoi samoorhanizatsii v period radykalnykh transformatsii v Ukraini na rubezhi stolit. Dosvid sotsialno-filosofskoho analizu. Kyiv, Instytut vyshchoi osvity APN Ukrainy.

Boichenko, M. I., 2019. Problemy suspilnoi samoorhanizatsii ta instytutalizatsii u period radykalnykh transformatsii v Ukraini na rubezhi tysiacholit: dosvid sotsialno-filosofskoho analizu (Retsenziia na monohrafiiu V. Andrushchenka «Orhanizovane suspilstvo»). Ridna shkola Pedahohichna presa. Kyiv, 74-75. Retrieved from: http://lib.iitta.gov.ua/718551/

Spytsia, N. V. , 2010. Problemy metodolohii doslidzhennia protsesiv samoorhanizatsii suspilstva. Humanitarnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii, 41, 178–193.

Nabatova, O. O., 2013. Sotsialno-innovatsiina diialnist suspilstva yak umova liudskoho rozvytku, Visnyk Natsionalnoho universytetu «Iurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho», 4 (15), 72 – 84.

Hayek von, F. A., 1991. The Fatal Conceit: The Errors of Socialism. The University of Chicago Press.

Ferguson, N., Laydon, D., Nedjati Gilani, G., Imai, N., Ainslie, K., Baguelin, M. … Ghani, A., 2020. Impact of non-pharmaceutical interventions (NPIs) to reduce COVID19 mortality and healthcare demand. (Report 9). Imperial College London. DOI: https://doi.org/10.25561/77482.

Veber, M., 1990. Yzbrannыe proyzvedenyia. Per. s nem. Sost., obshch. red. y poslesl. Yu.N. Davыdova; Predysl. P.P. Haidenko. Moskva, Prohress. (Sotsyolohycheskaia mыsl Zapada).

Shulha, M., 2018. Zbii sotsialnoi matrytsi. Monohrafiia. Kyiv: Instytut sotsiolohii NAN Ukrainy.

Matiichyk, A.V., 2016. Samoorhanizatsiia hromadianskoho suspilstva yak chynnyk demokratychnoi modernizatsii politychnoi systemy Ukrainy. (Dys. kand. polit. nauk). Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka, Lviv.

Kulpyna, K. P., Prudnyk A. V., 2010. Obrashchenyia hrazhdan kak pallyatyv hrazhdanskoho uchastyia v samoupravlenyy y sotsyalnoi polytyke. Vestnyk Ynstytuta sotsyolohyy, 1, 154-178.

Liudskyi rozvytok v Ukraini: transformatsiia rivnia zhyttia ta rehionalni dysproportsii (kolektyvna monohrafiia), 2012. Vidpov. za vypusk L.M. Cherenko, O.V. Makarova, za red. E.M. Libanovoi. U 2-kh tomakh. Kyiv, In-t demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen im. M.V. Ptukhy NAN Ukrainy.

Inglehart, R. F., 2018. Cultural Evolution: People's Motivations are Changing, and Reshaping the World. Cambridge, Cambridge University Press.

Fuchs, Christian, 2002. Some implications of Anthony Giddens’ Works for a Theory of Social Self-Organization. Emergence, 4, (3), 7 – 35. DOI: https://doi.org/10.1207/S15327000EM0403-03.

Bailey, Kenneth D., 1994. Sociology and the New Systems Theory. Toward a Theoretical Synthesis. New York: State University of New York.

Woermann, Minka, 2016. Bridging complexity and Post-structuralism. Insights and Implications. Springer International Publishing Switzerland.

Hayles, N. K., 1999. How we became posthuman. Virtual bodies in cybernetics, literature, and informatica. Chicago/London: University of Chicago Press.

Maturana, Humberto R. and Varela, Francisco J., 1980. Autopoiesis and Cognition: The Realization of the Living. Dordrecht, D. Reidel.

Malyuta, A. N., 1989. Giperkompleksnyie dinamicheskie sistemyi. Lvov, Vyischa shkola.

Malyuta, A. N. , 1990. Zakonomernosti sistemnogo razvitiya. Kiev, Naukova dumka.

Malyuta, A. N., 1991. Sistema deyatelnosti. Kiev, Naukova dumka.

Budz, V. P., 2019. Panantropolohichna paradyhma suspilnoi samoorhanizatsii. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filosofski nauky, 23, 12 – 18.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Copyright (c) 2020 Yuliia Karalash

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

ISSN 2708-0390 (Print) 2708-0404 (Online)