ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПІЛЬГ ТА ГАРАНТІЙ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ У ТРУДОВОМУ КОДЕКСІ ЛИТВИ, ДО ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/hst-2025-23-100-23

Ключові слова:

працівники, роботодавці, соціальні гарантії та пільги для працівників, діти, система соціального забезпечення

Анотація

Актуальність теми. Такі групи, як інваліди, люди похилого віку, діти та сім'ї, які виховують дітей, особливо залежать від державних виплат, соціальних гарантій та іншої підтримки, тому важливо, щоб вони могли повною мірою здійснювати свої права (Відділ адміністративних правопорушень Верховного суду Литви, 2023). До вразливих осіб також належать безробітні, жінки під час вагітності та пологів, а також батьки, які зобов'язані виховувати дітей вдома (Gálvez et. al., 2020). Оскільки сім'я вважається основою суспільства, соціальне забезпечення розроблено таким чином, щоб держава надавала необхідну допомогу, коли це необхідно для забезпечення благополуччя сім'ї (Balčiūnaitė, 2022). Однією з найбільш вразливих груп у трудових відносинах є особи з сімейними обов'язками, такі як вагітні жінки, жінки, які нещодавно народили дитину, та батьки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною або виховують дітей (Skubiejūtė, 2021). Держава регулює цю сферу, встановлюючи принципи та правила, обов'язкові для трудових відносин. Важливість цієї теми підкреслюється демографічним старінням у Литві, а низький рівень народжуваності вказує на необхідність сприяння його підвищенню в країні. Законодавча влада передбачила додаткові пільги та гарантії цій категорії суб'єктів трудового права та встановила правові норми у трудовому праві, спрямовані на захист інтересів працівників, які виховують дітей. Стаття 39 Конституції Литовської Республіки передбачає, що держава захищає сім'ї, які виховують та навчають дітей, надаючи їм підтримку відповідно до умов, встановлених законом (Tamunomiebi та Oyibo, 2020). Державний захист проявляється у додаткових гарантіях та встановлених обмеженнях, пов’язаних зі звільненням з роботи під час вагітності, пологів та відпустки у зв’язку з доглядом за дитиною. Мета дослідження. Дати визначення поняттю пільг та гарантій, передбачених Трудовим кодексом для працівників, які виховують дітей, та їх значення для соціальної політики. Розглянути аспекти правового регулювання пільг та гарантій, передбачених Трудовим кодексом, для працівників, які виховують дітей. Оцінивши правове регулювання пільг та гарантій, передбачених Трудовим кодексом для працівників, які виховують дітей, судову практику та висновки експертів, які брали участь у дослідженні, визначити аспекти правового регулювання пільг та гарантій, передбачених Трудовим кодексом для працівників, які виховують дітей у Литві, які потребують удосконалення. Задачі дослідження. Наразі все частіше порушується питання актуальності та застосування пільг і гарантій, що надаються працівникам, які виховують дітей. Обговорення охоплюють різні аспекти цих заходів – від їхнього впливу на добробут сімей до економічних та соціальних наслідків для роботодавців та всього ринку праці. Особливий акцент робиться на питаннях, як ці пільги сприяють забезпеченню балансу між роботою та особистим життям, гендерної рівності та фінансової стабільності сімей.Проблемні ситуації щодо правового регулювання пільг та гарантій, передбачених Трудовим кодексом, для працівників, які виховують дітей, та забезпечення й належної реалізації правовідносин у цій сфері можна оцінити, виділивши такі основні проблеми: По-перше, практичне застосування пільг та гарантій для працівників, які виховують дітей, може неоднозначно тлумачитися як роботодавцями, так і працівниками та спричиняти розбіжності між сторонами. Хоча Трудовий кодекс чітко встановлює певні гарантії та пільги для працівників, які виховують дітей, на практиці між роботодавцями та працівниками виникають розбіжності через різне розуміння того, як ці положення повинні застосовуватися в конкретній ситуації. Методологія. Для досягнення мети та завдань роботи у підсумковій роботі використано такі методи дослідження: аналіз документів, порівняльний, узагальнюючий, системний аналіз та методи емпіричного дослідження (якісне дослідження, напівструктуроване інтерв'ю). Аналіз документів є основним науковим методом дослідження, що використовується в роботі. За допомогою цього методу було проаналізовано доктрину трудового права Литви, виявлено проблеми правового регулювання надання пільг та гарантій працівникам, які виховують дітей. Використовуючи метод порівняльного аналізу, у заключній роботі наведено пояснення проблемних питань, пов'язаних з правовим регулюванням надання пільг та гарантій працівникам, які виховують дітей. Цей метод було використано для висвітлення судової практики та правової доктрини з найважливіших питань захисту працівників у сфері трудового права, а також для порівняння судової практики Литви та її узгодженості. Для узагальнення всієї дослідницької літератури, що стосується регулювання надання пільг працівникам, які виховують дітей, було використано метод узагальнення. Метод конспектування є одним з найважливіших інструментів дослідження, що дозволяє структурувати та синтезувати великий обсяг інформації з метою виділення основних аспектів теми, що розглядається.

Посилання

Bareikytė, S., Deviatnikovaitė, I., Jacevič, B., & Paužaitė-Kulvinskienė, J. (2023). Administrative Courts in Lithuania: History, Evolution, the Present, and Perspectives. Miscellanea Historico-Iuridica, 22(2), 11–42.

Bagdanskis, T. (2021). Darbo sutarties nutraukimas darbdavio valia. Teisė, Nr. 118, p. 32–46.

Balčiūnaitė, N. (2022). ES socialinių teisių ramsčio įgyvendinimo perspektyvos Lietuvoje (daktaro disertacija). Vilnius: Vilniaus universitetas, p. 32.

Birmontienė, T. (2022). Žmogaus teisės ir laisvės. Lietuvos konstitucinė teisė: vadovėlis. Trečioji laida. Vilnius: Mykolo Romerio universitetas, 2022, 8 skyrius. ISBN 9786094880360.

Darbo ginčų komisija. Online access: https://vdi.lrv.lt/lt/darbo-gincai/?lang=lt, [visited 2025 03 12].

Gálvez, A., Tirado, F., & Martínez, M. J. (2020). Work–life balance, organizations and social sustainability: Analyzing female telework in Spain. Sustainability, T. 12(9), p. 35.

Jungtinių Tautų Vaiko teisių konvencija. Valstybės žinios, 1995-07-21, Nr. 60-1501.

Kuzmicka, I. (2022). Gerovės valstybės vaizdavimas Lietuvos žiniasklaidoje (daktaro disertacija). Vilnius: Vilniaus universitetas, p. 45.

Lietuvos Respublikos Konstitucija (1992 m. lapkričio 30 d. Nr. 220-0). Valstybės žinios, 1992, Nr. 33-1014.

Lietuvos Respublikos darbo kodeksas (2016 m. rugsėjo 14 d. Nr. XII-2603). TAR, 2016-09-19, Nr. 23709.

Parmar, J., L’Heureux, T., Lobchuk, M., Penner, J., Charles, L., St. Amant, O., ... Anderson, S. (2024). Double-duty caregivers enduring COVID-19 pandemic to endemic:“It’s just wearing me down”. Plos one, T. 19(4), p. 42.

Paukštė, R. (2023). Vaikų vienišų tėvų šeimose gyvenimo kokybės užtikrinimas (doctor thesis). Vilnius: Vilniaus universitetas.

Stankevičienė, A., Tamaševičius, V., Diskienė, D., Grakauskas, Ž., & Rudinskaja, L. (2021). The mediating effect of work-life balance on the relationship between work culture and employee well-being. Business Economics and Management (JBEM), 22(4), 988–1007.

Tamunomiebi, M. D., and Oyibo, C. (2020). Work-life balance and employee performance: A literature review. European Journal of Business and Management Research, T. 5(2).

Skubiejūtė, G. (2021). Paramos šeimai politika Lietuvoje ir vienų motinų šeimos (doctor thesis). Vilnius: Mykolo Romerio universitetas, p. 28.

Vaikų priežiūros paslaugos Lietuvoje, (2023). Vaikų priežiūros paslaugų įvairovės ir prieinamumo Lietuvoje galimybių studija. Vilnius: VšĮ Lietuvos socialinių inovacijų klasteris.

Valstybinė darbo inspekcija. Online access: https://vdi.lrv.lt/lt/?lang=lt, [visited 2025 03 12].

Zenkevičius, D. (2021). Lietuvos gyventojų senėjimas ir jo poveikis ekonomikos augimui. Vilnius: Vilniaus universitetas, p. 37.

Zakarienė, J. (2021). Žmogiškieji ištekliai–esminis įmonių konkurencinio pranašumo šaltinis. Studijos kintančioje verslo aplinkoje, p. 23–30.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-05-27

Номер

Розділ

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА