ІНТЕРКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ В ОСВІТІ ЯК ПРОСТІР ДОБРОЧЕСНОСТІ: ПОТЕНЦІАЛ ДИЗАЙНУ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У СПРИЯННІ ЕТИЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

У XXI столітті глобалізаційні трансформації, зростання культурного різноманіття, посилення мобільності в освітніх системах висунули нові вимоги до характеру комунікації між учасниками освітнього процесу. Метою дослідження є філософське осмислення ролі дизайну освітнього середовища як чинника, що сприяє доброчесній міжкультурній взаємодії в сучасному освітньому просторі, а також виявлення етичних, комунікативних і культурно-антропологічних аспектів, що визначають характер цієї взаємодії. Зростаюча складність соціокультурних викликів сучасності змушує переосмислити самі підвалини освітньої взаємодії як простору зустрічі різних культур, цінностей і традицій. У цих умовах освіта дедалі частіше розглядається не лише як процес передавання знань, а як ціннісний простір формування діалогу між різними культурами, ідентичностями. Водночас стрімка динаміка міжкультурних контактів супроводжується загрозами непорозумінь, викривлень смислів, втрати етичних орієнтирів. Ці виклики унаочнюють необхідність переосмислення підходів до інтеркультурної комунікації в освіті крізь призму етичних засад. Варто зауважити, що ціннісні й моральні виміри освіти не існують у порожнечі, вони формуються, репрезентуються та підкріплюються через середовище. Просторово-візуальна організація освітнього простору, дизайн аудиторій, інтерфейси цифрових платформ, візуальні символи і форми взаємодії – усе це є чинниками, які впливають на етику міжкультурного порозуміння. Освітній простір більше не лише будівля або класна кімната. Він функціонує як своєрідна мережа зв’язків, у якій точка зору, культурна ідентичність і мовна належність учасників взаємодіють у динаміці. Простір школи чи університету не є «порожнім», у ньому завжди присутні сліди ієрархій, символічних розмежувань і прихованих бар’єрів. Для освітнього дизайну це має надзвичайне значення, кожне його рішення, від планування аудиторій до інтерфейсу цифрової платформи, репрезентує певну модель світу, яка або підтримує інклюзію та діалог, або, навпаки, закріплює сегрегацію й культурні ієрархії. Становлення освітнього середовища як простору доброчесної інтеркультурної взаємодії є не лише виявом гуманістичних орієнтирів сучасної педагогіки, але й відповіддю на глибокі цивілізаційні трансформації, що відбуваються в контексті глобалізації, мобільності та культурного розмаїття.