ТРАНСФОРМАЦІЯ СИМВОЛІЧНОГО ПРОСТОРУ МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ

Анотація

В статті розглянуто зміни символічного простору мистецтва в Україні, які відбулись внаслідок повномасштабного вторгнення. Метою статті є виявлення напрямів трансформації символічного простору мистецтва в Україні під час повномасштабного вторгнення. Виділено теоретичне підґрунтя роботи, представлене працями Ч. Пірса (аналіз символічного простору через тріаду об’єкта, знака та інтерпретатора), Ю. Лотмана (символічний простір у населених пунктах), П. Бурд’є (простір мистецтва як поле боротьби за визнання, престиж та авторитет), У. Еко (структурування світу людини через знаки та символи), А. Шопенгауера та Ж. Дейла (визначення суб'єктності/ об'єктності людини в процесі спостереження творів мистецтва), Е. Кассирера (у його розгляді людини як animal symbolicum). Виявлено, що воєнні події в Україні відновили алюзії, пов’язані з історичним досвідом переосмислення воєн та наслідків диктаторських режимів, які мали місце протягом ХХ століття (зокрема під час ІІ Світової війни), вплив яких вийшов за межі культурного мистецького простору та вплинув на політичні процеси в інших країнах. Виділені функції символічного простору мистецтва: формування соціальної пам'яті, пов'язаної з подіями в країні; укріплення національної ідентичності та популяризація національної культури; переосмислення подій війни; віддзеркалення страждань та втрат; самотерапія як здатність покращувати суб'єктивні стани осіб, які мають травмуючий досвід. Визначено, що трансформаційними процесами, які мають місце в просторі українського мистецтва, наразі є розрив та заперечення подій минулого (виражений у процесі декомунізації), змістовного збагачення (за рахунок появи нових символів, пов'язаних з військовими подіями), діджиталізації (поширення зображень у мережі інтернет), інтернаціоналізації (як представленості українських творів в інших країнах, так і появі творів іноземних митців, присвячених подіям в Україні). Оскільки війна є соціальним феноменом, пов’язаним зі стражданням та втратами, мистецтво набуває функції самотерапії – долучення до культурного простору дозволяє переосмислити особистий травмуючий досвід у безпечному середовищі та усвідомити не тільки особисті страждання, але й страждання інших людей, які зазнали таких самих втрат. Їх символічний вимір спонукає до етичного дослідження наслідків війни, переосмислення її подій та пошуків подолання її наслідків.