МЕТОДИ КАР’ЄРНОГО РОЗВИТКУ СПІВРОБІТНИКІВ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2024-21-98-24Ключові слова:
кар’єра, кар’єрний розвиток, управління кар’єрою, управління персоналом, промислове підприємство, професійне зростання, менеджмент, індустрія 4.0, розвиток компетенційАнотація
Актуальність. Актуальність теми дослідження визначається його значенням у сучасному суспільстві, де кар’єра стає однією з основних складових успіху. Підвищення по кар’єрним сходам є метою для багатьох людей, і при цьому важливо реалізувати свої кар’єрні орієнтації та активно працювати над професійним розвитком. У сучасному контексті кар’єрне зростання стало важливим показником особистісного розвитку, одним з ключових чинників покращення соціально-психологічного клімату в організаціях, а також підвищенням продуктивності праці та конкурентоспроможності. Розвиток кар’єри включає різноманітні етапи, моделі та мотивацію, які визначають шлях особистості в професійному житті. Важливо мати досвід, знання та навички в обраній сфері, а також налагоджувати професійні контакти. Основними складовими успішного бізнесу є турбота про команду, постійний професійний розвиток та безперервне професійне навчання, що забезпечує пропорційний і динамічний розвиток команди та індустріальну адаптацію, планування кар’єрного розвитку та можливість співробітників реалізувати себе і в якості фахівця своєї справи, і як особистість загалом. Метою статті є дослідження теоретичних підходів до управління кар’єрним розвитком співробітників на промисловому підприємстві та основних методів управління кар’єрою задля сталого розвитку підприємства. Методологія дослідження включає аналіз наукової літератури щодо основних теоретико-методологічних підходів формування кар’єрного розвитку; методи структурно-функціонального аналізу, системно-аналітичні методи, прогнозування і моделювання. Визначена мета дослідження та методологія роботи зумовили використання загальнонаукових методів: аналізу, синтезу, абстрагування, класифікації. Системний підхід дав змогу розглядати кар’єрний розвиток як невід’ємний елемент конкурентоспроможності підприємства. Результат дослідження показав, що однією зі стратегічних цілей сучасних українських підприємств та організацій має стати навчання менеджерів займатися власним розвитком та максимально ефективно управляти розвитком своїх підлеглих. Для цього необхідно створити систему кар’єрного розвитку та навчання менеджерів усіх рівнів, які повинні мати чітке розуміння стратегій, що реалізуються, в тому числі стратегії розвитку співробітників як ключового ресурсу організації. Зроблено висновок, що розвиток кар’єри виконує важливі функції в трудовому житті працівника. Він стимулює зростання трудової активності, прискорює процес переміщення персоналу, дозволяючи працівникові зайняти вищу соціальну позицію, а також сприяє підвищенню задоволеності своєю роботою. Реалістична перспектива просування базується на оцінці працівником існуючих умов для просування та його самооцінці можливостей. Крім того, зміна орієнтації кадрової політики, організації в бік переосмислення ролі та місця людини у сфері трудової діяльності підвищить її кадровий потенціал та змінить уявлення працівників про свою професійну ідентичність.
Посилання
Борисенко О. М. Кар’єра як процес професійного становлення та розвитку індивіда. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2015. № 2. С. 23–32.
Венгер Ольга, Фурсін Олександр, Городецькова Марина. Управління кадровим потенціалом як чинник сталого розвитку суб’єктів господарювання. Humanities studies: Collection of Scientific Papers / Ed. V. Voronkova. Zaporizhzhia: Publishing house «Helvetica», 2024 Вип. 19(96). С. 158-167.
Воронкова В. Г., Череп А. В. Європейська гуманістична візія управіння персоналом як чинник розвитку людинократії. Цифрова трансформація соціоекономічних, управлінських та освітянських систем сучасного суспільства. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 23-24 листопада 2022 року / Ред.-упорядник: д.філософ.н., проф., В. Г. Воронкова. Львів-Торунь: Liga-Pres, 2022. С. 511-517.
Кичко І.І. Управління діловою кар’єрою: теоретичні засади та практичні аспекти впровадження. Науково-виробничий журнал «Бізнес-навігатор». Вип., 2018 4 (47). Херсон: Видавничий дім «Гельветика», С. 74-77.
Климчук А.О. Вплив факторів на формування та підвищення конкурентоспроможності персоналу підприємства. Вісник Ужгородського національного університету. Серія: економічні відносини та світове господарство. 2016. Вип. 7. С. 6 – 9.
Крушельницькa О. В., Мельничук Д. П. Упрaвління персонaлом: нaвч. посіб. Київ: Кондор, 2013. 296 с.
Лукашевич М.П., Лукашевич О.М., Шандор Ф.Ф. Кар’єра соціального працівника: менеджмент та cамоменеджмент: підручник. Ужгород: ПП Данило С.І., 2020. 352 с.
Мішина C. В., Мішин О. Ю. Формування системи управління діловою кар’єрою персоналу на засадах логістичного підходу. Ефективна економіка. 2019. № 2. – URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6884
Олійник Н.Ю. Організація системи управління діловою кар’єрою персоналу. Науковий погляд: економіка та управління. № 2 (78) / 2022. С. 86-91.
Промисловий потенціал складних соціально-економічних систем цифрового суспільства: макро-, мезо- та мікрорівень; колективна моногрфія/ за ред. д.філософ.н., проф. Воронкової В. Г., д,е.н., проф. Метеленко Н. Г. Львів-Торунь: Liha-Pres, 2022. 480 с.
Череп А, Воронкова В.Г., Череп О., Калюжна Ю., Андрюкайтене Р. Тенденції розвитку людиноорієнтованого управління персоналом в умовах глобалізації та цифровізації: виклики та можливості. Humanities studies: Collection of Scientific Papers. Zaporizhzhiа: Publishing house «Helvetica», 2024. № 18(95) C. 176-188.
Черчик Л. М Управління розвитком персоналу та технології самоменеджменту: навчальний посібник. Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки. 2022. 269 с.
Шильнікова З.М. Управління діловою кар’єрою персоналу організацій у сучасних умовах. Інфраструктура ринку. 2019. Вип. 28. С. 238 – 243.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу