СУТНІСТЬ, АТРИБУТИ ТА МОДУСИ СОЦІАЛЬНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ

Анотація

В статті проаналізовано модуси і атрибути соціальної сингулярності, що дозволило з’ясувати смислове наповнення понятійної конструкції «соціальна сингулярність». Тому, метою статті буде розкрити сутність соціальної сингулярності, визначити її характеристики, як складної, багатовимірної соціальної системи, що презентує нову модель майбутнього. В статті розглянуто сучасну ситуацію соціального як: «розпад», «межу», «безперервне переривання» або сингулярність. Зроблена спроба концептуалізувати соціальну сингулярність як символічність індивіда в умовах порядку або квазі-порядку. Дано визначення соціальної сингулярністі – як стану суспільства, коли швидкість і глибина змін стають настільки інтенсивними, що традиційні механізми розуміння та прогнозування перестають бути ефективними. Зазначено, що соціальна сингулярність часто асоціюється з технологічною сингулярністю, але розглядає ширші аспекти: етичні, соціокультурні, політичні. Визначено, що модуси і атрибути соціальної сингулярності – це різні форми, способи, характеристики через які будуть проявлятись унікальність і винятковість, індивідуалізм у суспільстві.Для проведення дослідження ключову роль відіграли праці, що найбільш дозволяють розглянути соціальну сингулярність у методологічному аспекті постмодерністських теорій. Розуміння сутності соціальної сингулярності розглядається крізь призму коеволюції природи та суспільства в умовах стрімкого технологічного прогресу та зміни ролі інформаційного середовища. Зазначено, що онтологічна матриця діджиталізованого простору формує модель ідеалізованої, віртуальної реальності, певної утопії, в якій сучасна людина може загубитись і зовсім не отримати переможних можливостей для свого життя. Отже, в статті наголошується, що ресурси, які виробляються технологічною інфраструктурою в XXI столітті, дозволяють вибудувати нову соціальну систему, в якій принципи людиноцентризму, гідності, поваги до людини стануть пріоритетними. Зазначимо, що соціальна сингулярність – це точка відліку, що фіксує сучасні зміни в суспільстві. Основна ідея нашої статті, полягає в тому, щоб показати, що ми живемо в епоху, коли технологічні і соціальні зміни тісно взаємопов’язані. Послаблення централізованих інституціональних форм бізнеса, монополій, бюрократичних груп призведе до розвитку децентралізованих, гнучких виробництв, що будуть породжувати унікальність і винятковість соціально-економічного, політичного життя людства. Суть соціальної сингулярності полягає в тому, що ми переходимо від суспільства, орієнтованого на стандартизацію та масове виробництво, до суспільства, де високо цінується індивідуальність та винятковість. Це стосується як матеріальних предметів, так і освіти, кар’єри, культури і навіть соціальних відносин.