РОЗВИТОК ІГРОВИХ КОНЦЕПЦІЙ У ФІЛОСОФІЇ: ВІД АНТИЧНОСТІ ДО ПОСТМОДЕРНУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2024-21-98-12Ключові слова:
філософія гри, естетичні ігрові концепції, мовна гра, постмодернізм, деконструкція, симулякр, гіперреальність, іронія, інтерпретаціяАнотація
У статті досліджується історія філософського осмислення модусу гри як фундаментальної категорії в філософії. В тексті поетапно викладено підходи до трактування феномена гри починаючи з античності, і завершуючи постмодерном.Перша частина роботи присвячено короткому аналізу розуміння гри до XVIII століття, тобто періоду, в якому гра не виступала в ролі повноцінного об’єкта досліджень. Тут окрему увагу приділено ігровому аспекту у філософії Арістотеля, який бачив гру як метод виховання, та Платона, котрий виводячи онтологію гри, трактував її як міст між ейдосами та матеріальним світом, метафорично порівнюючи людське життя з театральною грою, що обмежена космічним сценарієм. Зазначається також другорядний статус гри як філософського концепту в богослів’ї Середньовіччя, проте чільне місце гри як практики в середньовічній культурі. У статті відзначається відродження філософського інтересу до гри у німецькій класичній філософії, де з’являються естетичні концепції гри та поняття «гри пізнання». Зокрема Кант вважав гру необхідною частиною естетичної здатності людини, що дозволяє досягти гармонії між уявою та розумом, тоді як Шиллер розглядав гру як засіб досягнення свободи та творчого самовираження (Kant, 1790). У ХХ столітті ці ідеї були розвинуті Йоганом Гейзингою, який визначив гру як першопричину культури, підкреслюючи її свободу, символічний характер і відмінність від буденної реальності. Гейзинга також звертається до «магічного кола гри», в якому людина приймає нові ролі та правила, що не мають наслідків поза цим колом. Стаття завершується оглядом основних ігрових концепцій в постмодерністській філософії, зокрема авторка звертається до напрацювань Ролана Барта, Жака Дерріди, Жана Ліотара, Мішель Фуко та інших. Крізь призму філософських концепцій означених авторів констатується нове розуміння феномену гри, що в дискурсі постмодерну стверджує гру як стратегію існування, інструмент для критики метанаративів і руйнування традиційних ієрархій.
Посилання
Білик, Я. М. Ігровий феномен в середньовічній культурі. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки», (62), 2021. 55-65. https://doi.org/10.26565/2306-6687-2020-62-08
Білик, Я. М. Лудологічні традиції античності: теорія і практика. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки., 2(86), 2019. 101-108. https://doi.org/ 10.35433/PhilosophicalSciences.2(86).2019.101-108
Barthes R. Camera Lucida: Reflections on Photography. Roland Barthes. New York City: Hill and Wang, 2010. 144 p.
Barthes R. The Pleasure of the Text. Roland Barthes. New York City: Hill and Wang, 1975. 80 p.
Barthes R. Mythologies. Roland Barthes. New York: Farrar, Straus and Giroux, 1972. 160 p.
Baudrillard J. Simulacra and Simulation. Ann Arbor: University of Michigan Press, 1994. 164 p.
Baudrillard J. The System of Objects. New York: Verso, 1968. 224 p.
Derrida J. Writing and Difference. Paris: Éditions du Seuil, 1978. 446 p.
Gadamer H. Truth and Method. London: Continuum Intl Pub Group, 1989. 594 p.
Foucault M. The Birth of the Clinic: An Archaeology of Medical Perception. Michel Foucault. New York City: Vintage, 1994. 240 p.
Foucault M. Discipline and Punish: The Birth of the Prison. Michel Foucault. New York City: Pantheon Books, 1977. 318 p.
Huizinga J. Homo Ludens: A Study of the Play-Element in Culture. New York: Angelico Press, 2016. 232 p.
Kant I. Critique of Judgement. Oxford: Oxford University Press, 2007. 448 p.
Lyotard J. The Postmodern Condition: A Report on Knowledge. Jean-François Lyotard. Manchester: Manchester University Press, 1984. 136 p.
Schiller F. Letters Upon the Aesthetic Education of Man. Whitefish: Kessinger Publishing, 2010. 74 p.
Wittgenstein L. Tractatus logico-philosophicus. London: Routledge & Kegan Paul, 1922. 224 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
