ДОБРОЧЕСНІСТЬ І КУЛЬТУРА: У ПОШУКАХ ВИТОКІВ, ЯКІ ЗМІНИЛИ СВІТ

Анотація

Сучасний світ переживає масштабні зміни, що спричинені рамковими умовами цифрового суспільства та глобальними цивілізаційними викликами, які кардинально впливають на технологічні, соціальні та культурні аспекти життя національних соціумів. У період, коли традиційні моральні орієнтири зазнають критики, а сучасна культура стикається із викликами технологічного прогресу та соціальних розривів, дослідження предфілософських практик набуває нового значення. Тема доброчесності в архаїчних культурах залишається мало вивченою в сучасній науковій літературі. Попри значний інтерес до ритуальних практик, соціальних структур та світогляду мисливців-збирачів і ранніх землеробів, питання моральних і етичних норм у цих культурах часто виявляється в тіні інших досліджень. Дослідження доброчесності в архаїчних суспільствах є важливим для розуміння того, як на ранніх етапах людського розвитку формувались соціальні норми, що регулювали поведінку та взаємодію індивідів. Хоча доброчесність як моральна категорія отримала своє філософське оформлення в античній філософії, зокрема у філософії Сократа, працях Платона, Аристотеля, коріння цього поняття можна знайти значно раніше, в первісних культурах. Архаїчні культури, хоч і не сформулювали абстрактних філософських понять, оперували конкретними ідеями, пов’язаними з цінностями, нормами поведінки та уявленнями про «правильне» життя. В таких суспільствах моральні норми могли проявлятися через міфи, ритуали, правила поведінки в спільноті, традиції полювання, релігійні уявлення та відносини з природою. Первісне мислення, яке багато дослідників називають «міфопоетичним», було занурене в природний і соціальний контекст, де моральні цінності нерідко мали практичний характер і були тісно пов’язані з виживанням спільноти. Ці культури бачили доброчесність не лише як індивідуальну рису, але як колективну відповідальність, закорінену в релігійних та космологічних уявленнях. Розуміння того, як стародавні суспільства відображали доброчесність у своїх соціальних практиках, допоможе не лише осмислити її корені, але й зробити висновки для сучасних освітніх і виховних практик.