ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ СМИСЛИ СОЦІАЛЬНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ

Анотація

В статті проаналізовано основні складові, що формують концептуальну матрицю екзистенційних смислів феномену «соціальна сингулярність». Визначено, що сингулярність призводить до майже необмежених технологічних можливостей, тому поняття «соціальна сингулярність» розглядається нами, як концепція, що презентує знання про несподівану та незворотну зміну у соціальній структурі та динаміці суспільства, викликану, як правило, технологічними чи культурними інноваціями. Люди, які зараз борються за мізерні ресурси, знайдуть неймовірне добробут та свободу, або втратять свою свободу. Підкреслено, що життя після сингулярності сильно відрізнятиметься від того, що було раніше, але воно не буде незбагненним. Концепт соціальної сингулярності, на наш погляд, безсумнівно починає формувати Р. Курцвейл у своїх основних працях «The Singularity Is Near», «How to Create a Mind: The Secret of Human Thought Revealed» («Еволюція розуму. Як розширення можливостей нашого розуму дозволить вирішити багато світових проблем» (2012)) та ін. Автор аналізує технологічну сигулярність, а по суті, каже, виключно про феномен соціальної сингулярності, бо саме створені технології змінюють звичний соціальний устрій суспільств. Аналізується список майбутніх технологічних можливостей, підкреслюючи, що соціальні наслідки впливу майбутніх технологічних можливостей торкнуться всіх нас. Визначені драйвери, що наближають прихід соціальної сингулярності, а саме зазначається, що соціальна сингулярність настане в результаті одночасної дії трьох новітніх технологій: штучного інтелекту, молекулярної нанотехнології та молекулярної біотехнології. Передбачено, що штучний інтелект (ШІ) перевершить людські здібності, стане основою для нової ери в історії людства. Очікується, що за допомогою молекулярної нанотехнології можна буде конструювати будь-які об’єкти на атомарному рівні, що призведе до революції у виробництві та медицині. Молекулярна біотехнологія включає генні модифікації і контроль над біологічними процесами на молекулярному рівні, що обіцяє радикальне поліпшення здоров’я і тривалості життя людини. Тому, метою статті визначено осмислення концептуального поля екзистенційних ризиків і пріоритетів соціальної сингулярності як структурної частини нової дігітальної парадигми філософського дискурсу.