ТРАНСВЕРСАЛЬНІСТЬ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У МЕДІАПРОСТОРІ: ЗА ЛАШТУНКАМИ «МИСТЕЦТВА ЖИТИ» СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

Анотація

У статті здійснена антропологічно орієнтована рефлексія модусів медіа реальності, які засвідчують незворотність соціокультурних трансформацій сучасного суспільства та незворотність змін людської природи у цифрову еру. Основний акцент зроблено на дослідженні ролі невербальної комунікації та візуальних образів у життєвому просторі і практиках самореалізації людини у форматі media-sapiens.Обґрунтовано методологічну доцільність звернення до концепцій трансверсального розуму та етики аргументативного дискурсу для опису множинності візуальних форм невербальної комунікації, завдяки яким остання, демонструючи варіативність способів кодування і декодування інформації, зберігає цілісність смислів у переходах між системами. Зображення як візуальна комунікація медіа простору визначає спосіб сприйняття інформації людиною, яка стає більш пристосованою до сприйняття візуальної інформації, культурні техніки письма і читання поступово заміщуються технічним вмінням користуватися інтернетом. Це викликає занепокоєння у вмінні здійснювати нею селекцію інформації та самостійно породжувати смисли. Основну увагу приділено аналізу стабілізаційних і дестабіліційних аспектів невербальної комунікації у життєвому просторі людини. Здійснено опис множинності форм самоздійснення невербальної комунікації та варіативності способів кодування і декодування інформації, які пропонує культура зображення. Доведено, що яскраві дизайни, інфографіка, прихована реклама, інструменти аудіовізуального мистецтва та нейроестетики тощо, здатні переінтерпретовувати вербальні смисли у повідомленнях, змінюючи або викривлюючи контекстуальність комунікації. З’ясовано, що найсуттєвішою характеристикою невербальної комунікації є її трансверсальність. Візуальні елементи не є комунікативно нейтральними, хоча основною їх метою є забезпечення комфортного сприйняття інформації, вони здатні транслювати як життєтворчі так і руйнівні сенси у простір людського буття, ефективно змінювати спосіб сприйняття інформації та здійснювати маніпуляції свідомістю людини. Визначення особливостей комунікації у цифровому суспільстві, яке переважно орієнтується на культуру зображення, дозволить висунути комунікативні та етичні умови взаємодії людини-творця і людини-споживача інформації у сучасному медійному просторі. У статті доведено, що антропологічна інтерпретація соціальних, культурних, комунікативних смислів невербальної аргументації дозволить мінімізувати ризики життєтворчості.