НАУКОВИЙ ДИСКУРС ОРГАНІЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ В СУЧАСНОМУ ПРОСТОРОВО-ПРЕДМЕТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

Актуальність теми дослідження – органічна архітектура і сьогодні продовжує активно розвиватися і є одним з актуальних напрямів сучасності. Органічна архітектура є ідейною і методологічною противагою знеособлення довкілля та деперсоніфікації людини як її основного елемента. Відповідно, урбанізація та масове будівництво активізували її розвиток. Вплив науки на архітектуру в цей період проявляється у пошуку шляхів уникнення однозначності позитивістського, модерністського світовідчуття. Велику роль у становленні органічної архітектури XX ст. грає розрив між теорією та практикою, що задає специфіку етапу, також велике значення має поява матеріалів та технологій, що дозволяють здійснити створення форми, як єдиного цілого. Одним з головних завдань органічної архітектури є відродження та возз’єднання раніше загубленого зв’язку цілісної системи «людина-архітектура-ландшафт». Основна мета статті полягає у визначенні поняття «органічна архітектура» та встановлення меж даного архітектурного спрямування серед інших природо- та екологоорієнтованих архітектурних течій ХХ – ХХІ століття, таких як зелена архітектура, у виявленні особливостей та принципів злиття архітектури та ландшафту, а також в обґрунтуванні необхідності розташування людини у комфортних, максимально наближених до природних умовах. Методи дослідження. Для аналізу органічної архітектури в сучасному просторово-предметному середовищі широко використовуються методи структурно-системного, структурно-функціонального аналізів. Методи структурно-функціонального аналізу ґрунтуються на взаємодії між структурними компонентами просторово-предметного середовища та їх зв’язку з принципами системи. Результат дослідження. Для визначення органічної архітектури у сучасному просторово-предметному середовищі слід створити концепцію відродження та возз’єднання цілісної системи «людина-архітектура-ландшафт». Висновки. Підсумовуючи, можна сказати, що органічна архітектура – це архітектурний підхід, основою якого є розуміння фізичних потреб людини та психологічного впливу на неї архітектурного середовища, який розглядає будівлю та навколишнє середовище, як єдине ціле, через взаємодію будівлі з довкіллям. Використання природних матеріалів дозволяють органічно вписати будівлю в навколишній ландшафт. Завдяки своїм плавним формам органічна архітектура краще відповідає природним формам, ніж жорсткі геометричні конструкції традиційного будівництва. Принципи стійкого розвитку також є центральним питанням в органічному будівництві: вторинні матеріали, відновлювальні джерела енергії та методи «зеленого» будівництва. Практичне значення теми дослідження полягає у застосуванні в проєктуванні принципів та методів органічної архітектури, що трансформувалася у часі у сучасну форму, відповідаючи закликам інформаційного суспільства.