НАУКОВИЙ ДИСКУРС ОРГАНІЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ В СУЧАСНОМУ ПРОСТОРОВО-ПРЕДМЕТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2024-20-97-11Ключові слова:
органічна архітектура, мегаполіс, навколишнє середовище, урбанізація, ландшафт, функція, форма, зелена архітектураАнотація
Актуальність теми дослідження – органічна архітектура і сьогодні продовжує активно розвиватися і є одним з актуальних напрямів сучасності. Органічна архітектура є ідейною і методологічною противагою знеособлення довкілля та деперсоніфікації людини як її основного елемента. Відповідно, урбанізація та масове будівництво активізували її розвиток. Вплив науки на архітектуру в цей період проявляється у пошуку шляхів уникнення однозначності позитивістського, модерністського світовідчуття. Велику роль у становленні органічної архітектури XX ст. грає розрив між теорією та практикою, що задає специфіку етапу, також велике значення має поява матеріалів та технологій, що дозволяють здійснити створення форми, як єдиного цілого. Одним з головних завдань органічної архітектури є відродження та возз’єднання раніше загубленого зв’язку цілісної системи «людина-архітектура-ландшафт». Основна мета статті полягає у визначенні поняття «органічна архітектура» та встановлення меж даного архітектурного спрямування серед інших природо- та екологоорієнтованих архітектурних течій ХХ – ХХІ століття, таких як зелена архітектура, у виявленні особливостей та принципів злиття архітектури та ландшафту, а також в обґрунтуванні необхідності розташування людини у комфортних, максимально наближених до природних умовах. Методи дослідження. Для аналізу органічної архітектури в сучасному просторово-предметному середовищі широко використовуються методи структурно-системного, структурно-функціонального аналізів. Методи структурно-функціонального аналізу ґрунтуються на взаємодії між структурними компонентами просторово-предметного середовища та їх зв’язку з принципами системи. Результат дослідження. Для визначення органічної архітектури у сучасному просторово-предметному середовищі слід створити концепцію відродження та возз’єднання цілісної системи «людина-архітектура-ландшафт». Висновки. Підсумовуючи, можна сказати, що органічна архітектура – це архітектурний підхід, основою якого є розуміння фізичних потреб людини та психологічного впливу на неї архітектурного середовища, який розглядає будівлю та навколишнє середовище, як єдине ціле, через взаємодію будівлі з довкіллям. Використання природних матеріалів дозволяють органічно вписати будівлю в навколишній ландшафт. Завдяки своїм плавним формам органічна архітектура краще відповідає природним формам, ніж жорсткі геометричні конструкції традиційного будівництва. Принципи стійкого розвитку також є центральним питанням в органічному будівництві: вторинні матеріали, відновлювальні джерела енергії та методи «зеленого» будівництва. Практичне значення теми дослідження полягає у застосуванні в проєктуванні принципів та методів органічної архітектури, що трансформувалася у часі у сучасну форму, відповідаючи закликам інформаційного суспільства.
Посилання
Черкес Б. С., Лінда С. М. Архітектура сучасності: остання третина ХХ – початок ХХІ століть: навч. посібник. 2-ге вид. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2014. 384 с.
Мигаль С. П., Мигаль С. П., Дида І. А., Казапнцева Т.Є. Біоніка в дизайні просторово-предметного середовища: навч. посібник. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. 228 с.
Олійник О. П. Теорії та концепції дизайну: навч. посіб. Київ : НАУ, 2020. 256 с
Auer W. M. Was ist Kunst? Zur Ästhetik Rudolf Steiners // Erziehungskunst. Waldorfpaedagogik heute. URL: http://www.erziehungskunst.de / artikel / was-istkunst-zur-aesthetik-rudolf-steiners / (дата звернення: 04.04.2013).
Рижова І. С., Павленко Т. О., Антипенко Є. Ю., Єншуєва Т. В. Урбоекологічні особливості формування зеленої архітектури в умовах сталого розвитку. Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. збірниик / відпов.ред. В. В. Товбич. Київ: КНУБА, 2024. Вип. 68..
Дида І. А. Стосунок до природи як фактор формування архітектурного довкілля. Вісник Нац. Ун-ту «Львівська політехніка» 2007. №585. С.197-202
Мигаль С. П. Методологічні концепції ландшафтного дизайну та їх еволюція в сучасних умовах /С. П. Мигаль, І. А. Дида, Т. Є. Казанцева. Вісник Нац. Ун-ту «Львівська політехніка» «Архітектура». Львів, 2013. №757. С.355-364.
Осиченко Г. О., Павленко О. А. Прийоми інтеграції природного і штучного середовища в органічній архітектурі ХХ століття. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: зб.наук.пр. / за ред.. В. Я. Даниленка. 2009. №4. С.80-89.
Рижова І., Антипенко Є., Северін К., Пасічна Т., Бобровський І. Вплив цифрових технологій на розвиток ландшафтного дизайну. HUMANITIES STUDIES: збірник наукових праць / Гол. ред. В. Г. Воронкова. Запоріжжя: Видавничий дім «Гельветика», 2023. Вип. 17 (94). С.89-104.
Ландшафтна архітектура: термінологічний словник / [І. С. Рижова, О. Ю. Павлюк, С. О. Захарова, О. І. Сингаївська, Ю. І. Криворучко, О. П. Зоря]; за ред. д-ра філос. наук, проф. І.С. Рижової. Запоріжжя: Мокшанов В. В., 2023. 300 с.
Рижова І. С., Прусак В. Ф., Мигаль С. П. Рєзанова Н. О. Дизайн середовища: Словник – довідник / За ред. д-ра філос.н., проф.І. С. Рижової. Львів : Простір-М, 2017. 360 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу