ФІЛОСОФСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНА ДИТИНСТВА: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/hst-2024-20-97-09

Ключові слова:

дитина, феномен дитинства, дитячий модус буття, простір і час, рух і форма, можливе і реальне, необхідність і випадковість, одиничне і загальне

Анотація

У рамках постмодерністського проєкту, спрямованого на гуманізацію відносин «дорослий – дитина», децентралізацію влади та відмову від редукціоністських підходів до пізнання світу та людини, виникає низка нових проблем і парадоксів, які потребують критичного осмислення і вирішення. З одного боку, нова парадигма дослідження дитинства, в основу якої покладено принцип мінливості й неоднозначності, породжує плюралізм думок, множинні світи «дитинства», конституйовані на перетині різних соціально-культурних і природничо-наукових систем. З іншого боку, така специфіка вказує на зміщення цілей дослідження – із досягнення об'єктивного знання про дитинство на конструювання інтегративних уявлень про нього. Виникають додаткові теоретичні питання і практичні проблеми, що стосуються реалізації та реорганізації отриманого знання про цей об'єкт, ревізії епістемологічних підходів, аксіоматики та методологічної оптики, необхідності проведення досліджень феномену дитинства у рамках міждисциплінарного синтезу. Мета дослідження – здійснити філософський аналіз феномена дитинства у контексті ризиків сучасності й у нерозривному зв’язку із якісними аспектами буття: простором і часом, рухом і формою, можливим і реальним, необхідністю і випадковістю, одиничним і загальним. Методологія дослідження: загальнонаукові методи аналізу і синтезу у якості філософського інструментарію. Теоретичну реконструкцію і компаративний аналіз, а також герменевтичний метод було застосовано, з метою виявити особливості міждисциплінарного вивчення феномена дитинства, а також проблем, із цим пов’язаних, та подальших перспектив. Представленні у статті узагальнення дозволили дійти висновку, що дитина є повноправним учасником історико-еволюційного процесу, спроможним до самостійного вибору життєвого шляху, на якому нею здійснюється трансформація довкілля, суспільства і самої себе (функція «особистість у суспільстві»); носієм особливої людської якості, набутої ним у процесі спільної діяльності з оточуючими його людьми, у міжособистісному ансамблевому спілкуванні (функція «особистість у колективі»); цілісним системно-смисловим образом, створюваним у процесі засвоєння культурних цінностей (функція «особистість у самості»). Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати дають змогу не лише обґрунтувати закон діалектичного розвитку дорослих і дітей, а й актуалізують проведення дослідження в рамках міждисциплінарного синтезу, що сприяє виявленню багатогранних формулювань досліджуваного об'єкта, їхнього зв'язку із сучасним науковим ландшафтом, трансформацією стосунків дітей і дорослих у суспільстві та культурі.

Посилання

Gheaus A., Calder G., & De Wispelaere, J. (Eds.). The Routledge handbook of the philosophy of childhood and children. Routledge. 2019.

Heidegge M.. Being and Time. Translated by John Macquarrie & Edward Robinson. London: SCM Press. 1962. 590 р.

Keniston K. Psychological Development and Historical Change. The Journal of Interdisciplinary History, vol.2(2), 1971. Рр.329-345.

Kennedy D. Changing Conceptions of the Child from the Renaissance to Post-Modernity: a Philosophy of Childhood. New York, The Edwin Mellen Press Lewiston. 2006. 274 p.

Kohan W. Philosophy and Childhood. Childhood Studies. 30 October 2019. https://doi.org/10.1093/obo/9780199791231-0224

Matthews G. The philosophy of childhood. Cambridge, Harvard University Press. 1996. 136 p.

Polokow V. The erosion of childhood. Chicago, University of Chicago Press. 1982. 246 p.

Postman N. The disappearance of childhood. New York, Delacorte Press, 1982. 177 p.

Thomas N. P. What is the Point of Studying Childhood as a Social Phenomenon? Children & Society, 33 (4). 2019. Рp. 324-332.

Spyrou S. Time to decenter childhood? Editorial in Childhood, 24(4), 2017. Рp.433-437.

Spyrou, S. Disclosing Childhoods: Research and Knowledge Production for a Critical Childhood Studies. Basingstoke: Palgrave Macmillan. 2018.

Thorgeirsdottir, S. Luce Irigaray’s Philosophy of the Child and Philosophical Thinking for a New Era. SOPHIA 61, 2022. Рр. 203–218 https://doi.org/10.1007/s11841-022-00920-5

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-25

Номер

Розділ

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ТА ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ