ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ Й УТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (1991-2024 РР.)
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2024-20-97-06Ключові слова:
мовна ситуація, генетичний код, державна мова, феномен нації, мовна політика, визначальний чинник ідентичності націїАнотація
У статті висвітлено роль мови як джерела духовного життя народу, визначального чинника і головної ознаки ідентичності української нації. Окреслено перспективи розвитку та функціонування української мови в Україні. Мова традиційно є об’єктом уваги мовознавців, які розглядали весь комплекс особливостей мови, мовну політику в історичному аспекті розвитку українського суспільства, мову як ознаку державності; специфіку співвідношення компонентів культури з мовою, їх рівнями; перспективи розвитку та функціонування української мови в Україні. Над дослідженням мовної політики з питань значення культурних і мовних чинників для збереження національної ідентифікації працювали Л. Ковач, В. Отрешко, І. Ісаченко. Шляхи удосконалення державної мовної політики розглядала Г. Євсеєва (Азарова, 2015). Метою статті є показ мови як головної ознаки ідентичності української нації з її проблемами та перспективами розвитку; висвітлення ролі мови як джерела духовного життя народу, визначального чинника ідентичності української нації. Завдання статті: висвітлити роль мови як джерела духовного життя народу, як визначального чинника ідентичності української нації; окреслити значення мови у процесі формування й утвердження української державності (1991-2024 рр.); окреслити перспективи розвитку та функціонування мови. Методом дослідження було обрано метод лінгвістичного опису з прийомами спостереження, систематизації мовних фактів і явищ та метод комплексного аналізу. Постановка проблеми: окреслити значення мови в процесі формування й утвердження української державності (1991-2024рр.). Українська мова – національний феномен, що ідентифікує національну свідомість українців та їхню громадянську позицію. Мільйони українців боролися, і продовжують визвольну боротьбу за те, щоб жити у вільній країні. Мова творить націю і державу. Тому потрібно навчитися обстоювати свою мову. Розмовляти українською – символізує зв'язок поколінь, збереження культурного простору, історичного спадку народу України. Розмовляти українською – політична безпека.У різні часи українці вели боротьбу за право бути вільними, незалежними. Державна українська мова є мовою громадянства, запорукою збереження національної ідентичності українського народу, основою формування української державності.
Посилання
Ажнюк Б. М. Мовне законодавство і мовне планування в сучасній Україні. Мовознавство. 2017. № 4. С.28-40.
Азарова Л. Є. Двомовність: причини й наслідки. Рідний край: Альманах Полтавського педагогічного університету. Полтава. 2015. № 2 (33). С. 71 – 74.
Азарова Л. Є. Мова як визначальний чинник ідентичності української нації / Л. Є. Азарова. Науковий
вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Філологічні науки. 2018. Вип. 292. С. 24 – 32.
Азарова Л. Є. Мова як генетичний код нації. Записки з українського мовознавства. Українська ментальність. Діалог світил. Одеса: Астропринт, 2003. Вип. 12. С. 154 – 161.
Азарова Л. Є. Мова як феномен нації. Лінгвістичні дослідження. Зб. наук. праць. Вип. 24. Харків, 2008. С. 43 – 49.
Балабкіна І. Державна мова як засіб формування національної свідомості українського суспільства. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 3. С. 121-125.
Воронкова В.Г. Мовна ідентичність в сучасному комунікативному середовищі: виклики і перспективи цифрового розвитку. Scientific explorations and practical achievements of the period of global challenges : collective monograph / Compiled by V. Shpak; Chairman of the Editorial Board S. Tabachnikov. Sherman Oaks, California : GS Publishing Services, 2024. 239 р. С.156-170. DOI: 10.51587/9798-9895-14625-2024-117-156-170
Курило В. І. Українська мова в українському суспільстві: погляд правознавця. Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. Запоріжжя: ЗНУ. 2012. № 1 (частина І). С. 163-167.
Ладоня І. О. Українська мова. Київ: Вища школа. 2001. С. 158.
Лизанчук В. Психологія мас-медіа: підручникю Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. 420 с.
Фаріон Ірина. Мова – краса і сила: Монографія. П’яте видання, зі змінами і доповненнями. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2021. 224 с.
Шелеховська Л. Т., Остогор Я. І., Скуратівський Л. В.. Київ, Рідна мова 1995. Суспільно-креативна роль української мови в ХІ – середині ХІХ ст. URL: https://vlp.com.ua/node/20263
Закон воєнного часу. Коли вся Україна заговорить українською мовою. URL: https://nv.ua/ukr/opinion/ukrajinskarosiyska-koli-vsya-ukrajina-zagovorit-ukrajinskoyu-portnikov-novini-ukrajini-50257038.html
Про застосування державної мови в освітньому процесі. Лист МОН № 1/9-581 від 17.09.19 року. URL: https://osvita.ua/legislation/other/65639/
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
