ВПЛИВ ПОСТМОДЕРНУ НА ФОРМУВАННЯ ТЕНДЕНЦІЙ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ

Анотація

Сучасна філософська антропологія повсякчас обростає новими тенденціями з-поміж дослідницької проблематики. Це пов’язано, з одного боку з тим, що сучасний світ підкидає все нових викликів, а з іншого, у канві самої філософської думки відбулися певні зміни. Мета і завдання статті полягають у виявленні постмодерного впливу на розвиток певних тенденцій у філософській антропології та обґрунтуванні необхідності пошуків нового інструментаря та методів до розуміння людського. Адже нова парадигма є не просто гіпотетичним явищем, а радше констатацією поступово виведеного процесу, що набуває нових характеристик.Так, з часу формування філософської концепції Постмодерну ми бачимо, що різні напрямки філософії, в тому числі й філософська антропологія. відходять від розлогих та об’ємно-універсалізованих систем, а звертається до окремих питань, проблем тощо. Також, протягом останніх десятиліть дещо змістилися акценти в розумінні самого людського, його можливостей та перспектив. Відтак, у статті ми будемо звертатися до деяких ключових моментів Постмодерну, що виступили переломними для філософсько-антропологічної думки. Постановка під сумнів цілісного «я» людини, що призводить до формування уявлення про фрагментарну, множинну та постійно змінювану ідентичність; ризомна розпорошеність людини з її номадичним кочуванням, що призводить до уявлення про глобальне, як об’єднуюче та розототожнююче та дистанціююче – одночасно; заперечення ідеї універсальної істини, об’єктивності її констант та відхід в бік серії постійно змінюваних варіативностей, різноманітних точок зору та досвідів тощо. Висновок. Постмодерністи перші кинули виклик традиційним уявлення про цілісність, центрованість, раціональність та автономність суб’єкта. У відповідності до контекстної історичної обумовленості вони визнали фрагментованість та множинність як єдиноможливі способи сприйняття, розуміння деконструйованого суб’єкта. І хоча ці способи осуджуються критиками, як такі що ведуть до релятивізму, нігілізму та фрагментованості самого людського досвіду. Все ж, варто погодитися, що за цим криється можливість звільнення від догм та відкритість новим перспективам у розумінні людського в складному, постійно змінюваному світі. Тим більш, що в світлі соціальних, технологічних чи інформаційних тенденцій старі підходи можуть виявитися вкрай неефективними.