ІНТЕЛЕКТ ЯК ІПОКРЕНА КРЕАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НАУКИ ТА ОСВІТИ

Анотація

У статті розкривається базова роль інтелекту як мозкового рубікона у становленні та розвитку науки та освіти. У статті зроблено спробу розкрити практичну інноваційну цінність знання за умов військової обстановки. Мета статті: розкрити поняття інтелекту як іпокрену союзу науки та освіти, його практичну значущість у долях людства. Проблема штучного інтелекту знайшла своє відображення у роботах С. Рассела («Штучний інтелект. Сучасний підхід», 2009); А. Ведяхіна («Сильний штучний інтелект. На підступах до надрозуму», 2021). В Україні проблему штучного інтелекту пов'язали із захистом, що вкладається в нього інформацією, це відображено у роботах Ю.І. Когута («Штучний інтелект і безпека», 2024), Стайкуца С.В. («Методі оцінки безпеки у мережах інформаційно-комунікаційних технологій», 2023) та багатьох інших дослідників.Пояснено випереджувальну роль науки в цьому союзі, освіта розкрита як «співробітник» науки, завданням якого є впровадження у свідомість соціуму відкритих наукою таємниць природи. Наголошено, що обидві ці сфери інтелектуальної діяльності людства існувати в опосередкованому взаємозв'язку не можуть, незважаючи на різноспрямованість їхнього руху, союз їх глибоко взаємопов'язаний та діалектичний. У контексті поставленої мети інтелект постає як іпокрена, тобто джерело творчого натхнення, а стрижнем єднання науки та освіти виступає їх ноосферний, креативний характер, що виражається у здатності до створення нового у різних сферах суспільного буття. У статті встановлено, що раціональні реконструкції у змісті науки та освіти не завжди збігалися, що пояснено діями суб'єктивного чинника, різнорозумінням потенційного, діяльного та набутого інтелекту. Розкрито їх суперечливий характер через діяльність Нобелівського Комітету та Римського Клубу. Досліджується інтелект у руху та розвитку від становлення до сучасності. Автори статті дійшли наступного результату. По-перше, становлення інтелекту обґрунтовано як природний перехід біосфери до ноосфери. По-друге, виділено та характеризуються два основні етапи його розвитку – докібернетичний та кібернетичний, обґрунтовано роль науки в їх розвитку. По-третє, досліджено процеси одухотворення кіборга, підкреслено його сутність і значущість, як одного зі штучних засобів, що використовуються для вирішення поставленого завдання. По-четверте, досліджено сутність штучного інтелекту як провідного артефакту та «співробітника» людини, зазначені завдання щодо його реконструкції, щодо закладених у його зміст програми. По-п'яте, показано необхідність захисту інформації як головного засобу протистояння різних соціальних систем з метою оволодіння нею.