ПРОБЛЕМИ ТА ВИКЛИКИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ ПРИВАТНИХ ЛІСОВЛАСНИКІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2023-17-94-18Ключові слова:
приватний ліс, приватний лісовласник, права та обов’язки приватних лісовласниківАнотація
Актуальність даного дослідження. Дослідження проблем і викликів приватних лісовласників у правовій системі є важливими, оскільки ліси є невід’ємною частиною природних ресурсів, що мають велике економічне, екологічне та соціальне значення. Приватні ліси часто належать окремим особам або компаніям, і права цих власників і відповідні правові норми впливають на багато сфер, включаючи охорону навколишнього середовища, економіку, соціальне забезпечення тощо. Основні проблеми. Власники лісів часто стикаються з юридичними проблемами, пов’язаними з різними законами та нормативними актами, які можуть бути незрозумілими та суперечливими. Нечіткі правила та процедури щодо управління та використання лісів також можуть бути проблемними. Виклики виникають через переплетення сфер компетенції різних органів влади. Останні законодавчі зміни можуть вплинути на права та обов’язки власників лісів, тому доцільно провести детальний аналіз законодавства. Наступні завдання: проаналізувати правові акти Литовської Республіки, визначити, які правові перешкоди або можливості можуть виникнути для власників лісів, щоб забезпечити стале управління лісами, захист природи та довгострокове використання лісових ресурсів. Мета цього дослідження: зрозуміти правові акти Литовської Республіки, які регулюють управління та охорону лісів, та їхній вплив на власників лісів. У роботі робиться висновок: Аналіз конкретних практичних ситуацій щодо прав та законних інтересів приватних лісовласників викликає правові проблеми. Проблеми в цій сфері також виникають під час прийняття рішень щодо розумного та сталого використання лісів. Отже, важливо правильно впроваджувати правові заходи, щоб уникнути порушення правових норм, викладених у чинних актах. Новація пов’язана з постійно змінюваними правовими актами Литовської Республіки, які регулюють управління та охорону лісів. Необхідно дослідити, чи відбулися зміни в законодавстві за останні роки, які могли вплинути на права та можливості господарювання власників лісів. Як наслідок, це заощадить час та ресурси власників лісів. Використана методологія аналізу правових актів Литовської Республіки, наукової літератури.
Посилання
Bouriaud, L., Marzano, M., Lexer, M., Nichiforel, L., Reyer, C., Temperli, C., … & Hanewinkel, M. (2015). Institutional factors and opportunities for adapting European forest management to climate change. Regional Environmental Change, 15, 1595–1609.
Buizer, M., & Lawrence, A. (2013). The Politics of Numbers in Forest and Climate Change Policies in Australia and the UK. Environmental Science Policy.
Butler, B. J., Butler, S. M., Caputo, J., Dias, J., Robillard, A., & Sass, E. M. (2021). Family forest ownerships of the United States, 2018: Results from the USDA Forest Service, national woodland owner survey. Gen. Tech. Rep. NRS-199. Madison, WI: USDA Forest Service, Northern Research Station, 52.
Civil Code of the Republic of Lithuania (2002). State News, 36–1340.
Constitution of the Republic of Lithuania. Official Gazette, 1992, No. 33–1014. Current version as of May 22, 2022. Europe, Forest (2020). Ministerial Conference on the Protection of Forests in Europe.
European Commission (2013). For Forests and the Forest-based Sector. Accessed: August 31, 2023. https://climate-adapt.eea.europa.eu/en/metadata/publications/a-new-eu-forest-strategy-for-forests-and-the-forest-based-sector.
European Commission (2023). Delivering the European Green Deal. Accessed: August 31, 2023. commission.europa.eu/strategy-and-policy/priorities-2019-2024/e uropean-green-deal/delivering-european-green-deal_en.
“Forests.” International Partnerships, international-partnerships.ec.europa.eu/policies/climate-environment-andenergy/forests_en.
Ficko, A., Lidestav, G., Dhubháin, Á. N., Karppinen, H., Zivojinovic, I., & Westin, K. (2019). European private forest owner typologies: A review of methods and use. Forest Policy and Economics, 99, 21–31.
Food and Agriculture Organization [FAO], United Nations Economic Commission for Europe [UNECE]. (2020). Who Owns Our Forests? Forest Ownership in the ECE Region.
Food and Agriculture Organization [FAO]. (2015). Global Forest Resources Assessment 2015: How are the World’s Forests Changing? FAO, Rome.
Food and Agriculture Organization [FAO]. (2018). Global Forest Resources Assessment 2020. Terms and Definitions.
Forestry Commission. (2017). The UK Forestry Standard: The Government’s Approach to Sustainable Forestry.
Güneş, Y. (2004). Orman suçlarının ceza hukuku açısından incelenmesi. Journal of the Faculty of Forestry Istanbul University, 54 (1), 143–164.
Hirsch, F., & Schmithüsen, F. J. (2010). Private forest ownership in Europe (Vol. 26). ETH Zurich.
Hodge, I. D., & Adams, W. M. (2013). The future of public forests: An institutional blending approach to forest governance in England. Journal of Rural Studies, 31, 23–35.
INTERPOL (2019). Global Forestry Enforcement, Strengthening Law Enforcement Cooperation Against Forestry Crime. Accessed: August 23, 2023. https://www.interpol.int/content/download/5149/file/Global%20Forestry%20Enforcement%20Prospectus%202019-web.pdf
Jokinen, M., Hujala, T., Paloniemi, R., & Vainio, A. (2018). Private Landowners and Protected Species: What Sort of Noncompliance Should We Be Worried About? Global Ecology and Conservation, 15, e00407.
Law of the Republic of Lithuania on Forests. Official Gazette, 1994-12-14, No. 96-1872, current consolidated version as of January 4, 2023. Law No. IX-240.
Lawrence, A., & Marzano, M. (2014). Is the Private Forest Sector Adapting to Climate Change? A Study of Forest Managers in North Wales. Annals of Forest Science, 71, 291–300.
Ministry of Environment of Lithuania. (2023, August 7). Results of the Survey of Private Forest Owners in 2022.
Mozgeris, G., Skorupskas, R., Šviežikas, I., & Jasinavičiūtė, A. (2021). Study on Opportunities for Forest Development Beyond Forest Land in Lithuania.
Order No. D1 – 577 of the Minister of Environment of the Republic of Lithuania on November 10, 2004, “Approval of Rules for Timber Felling and Assessment”. Official Gazette, 2004-11-17, No. 167-6157.
Perkumienė, D., Doftartė, A., Škėma, M., Aleinikovas, M., & Elvan, O. D. (2023). The Need to Establish a Social and Economic Database of Private Forest Owners: The Case of Lithuania. Forests, 14 (3), 476.
Regarding the Decree No. 799 of the Government of the Republic of Lithuania dated July 24, 1997, “Approval of Provisions on the Management and Use of Private Forests” as Amended by Order No. 248 of March 14, 2007. Official Gazette, 2007-03-20, No. 33-119.
Sotirov, M. M., Philippe Deuffic, I. Zivojinovic, G. Lidestav, D. Feliciano, et al. (2015). United in Diversity? Typology, Objectives, and Socio-economic Characteristics of Public and Private Forest Owners in Europe. In Concepts, Methods, and Findings in Forest Ownership Research in Europe (pp. 25–36). hal-02602234.
Stojanovski, V. (2022). Policy Processes in the Institutionalisation of Private Forestry in the Republic of North Macedonia. Sustainability, 14 (7), 4018.
The Swedish court awarded compensation to forest owners – how will they respond to us? (2023, September 8). Accessed: September 3, 2023. https://www.delfi.lt/agro/miskai/svedijos-teismas-priteise-kompensacijas-misku-savininkamskaip-atsilieps-mums-93161489
Vulturius, G., André, K., Gerger Swartling, Å., Brown, C., & Rounsevell, M. (2020). Successes and shortcomings of climate change communication: insights from a longitudinal analysis of Swedish Forest owners. Journal of Environmental Planning and Management, 63 (7), 1177–1195.
Weiland, S. (2010). Sustainability Transitions in Transition Countries: Forest Policy Reforms in South‐eastern Europe. Environmental Policy and Governance, 20 (6), 397–407.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу