ФІЛОСОФІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ МІФУ В РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ ЛЬВОВА: КОМУНІКАТИВНИЙ ДИСКУРС
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2023-17-94-09Ключові слова:
міф, філософія міфу, типологія міфу, психолого-маніпулятивна дія, комунікативний дискурс, міфічна історіяАнотація
Міфологія та філософія міфу надзвичайно актуальна сьогодні в розвитку туризму міста Львова. Кількість туристів з кожним роком зростає, сама магія легенд притягує туриста до відвідування історичного міста. Місто Львів оповите різними історіями та оповідями, їх персонажами, а це формує – імідж міста. На базі філософії розглядається роль міфів у популяризації культури Львова, що відіграють важливу роль в розвитку туризму. У статті наведено окремий ряд прикладів міфів стародавнього міста, які до сьогодні стали вічними загадками для мешканців міста, що вимагає осмислення історичних оповідей, а можливо правдивої інформації, яка не отримала наукового підтвердження. Метою дослідження є філософія та типологія міфу в розвитку туризму. Обʼєктом дослідження є міф та міфологія, їх типологія в розвитку туризму на прикладі праці Ілька Лемка «Легенди старого Львова». Предметом дослідження є комунікативний дискурс, як важлива складова у розвитку міфології. Відомі філософи періоду античності і науковці-сучасники, які досліджували у своїх історіях міфологічні історії, в процесі аналізу побачили, що міфи мають психолого-маніпулятивну дію впливу на людину, що включає в себе комунікативну систему керування. Дуже часто у міф вірять більший відсоток людей, ніж в правдиву підтверджену міфотворчість, оскільки будь-яка не підтверджена історія стає міфом. У результаті проведеного дослідження запропоновано типологію та класифікацію міфів на: етіологічні, культові, космогонічні, астральні, солярні, антропогонічні, міфи про близнюків, тотемічні, міфи про вмираючого та воскресаючого бога, героїчні міфи, міфи про непорочне зачаття і чудесне народження, міфи про всесвітній потоп та есхатологічні. На прикладі праці Ілька Лемка наведена схема по типології легенд та переказів стародавнього міста. Підводиться підсумок, що філософія міфу має комунікативно-маніпулятивну дію впливу, є багатогранною на жанрову палітру, що, в свою чергу, має сугестивне значення відображення в уяві людини про героя та історичні події, які мають реалістичне підтвердження. Проаналізовано міфи та легенди Львова, в яких можна заглибитись в їх сутність і побачити правдивість так званих «вигадок», що відображають в собі комунікативну фактичність. Міф, як правило, висвітлюється в процесі комунікації, має духовне значення і сутність буття.
Посилання
Дарморіз Оксана. Міфологія : навчальний посібник. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2010. 248 с.
Коробанова Ольга Леонідівна. Міф і реальність у політичній свідомості молоді. Вісник Одеського університету ім. Мечнікова. Серія: Психологія. 2016. № 21. Вип. 1. С. 125–136.
Костюк Ірина. Міф як соціокультурний феномен: функціональне навантаження. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. 21. С. 367–378.
Костюк Ірина. Міфологема: історія поняття в науковому дискурсі. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Львів : 2011. С. 405–416.
Костюк Ірина. Міфологія в сучасному світі: засади актуалізації / Нове життя старих традицій. Традиційна українська культура в сучасному мистецтві і побуті : матер. Міжнар. наук. конф. у рамках V Міжнар. фестивалю українського фольклору «Берегиня» / за ред. проф. В. Давидюка. Луцьк, 2007. С. 150–158.
Курята Ю. В. (2010). Міф на перетині психологічних та філологічних наук. Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірн. наук. праць. Київ: Інститут психології імені Г. С. Костюка Національної АПН України. С. 225–232.
Лемко Ілько. Легенди старого Львова. Львів : Апріорі, 2008. 176 с.
Мединська Юлія. Міфологія та міфологічний дискурс. Психологія і суспільство. 2006. № 2. С. 115–122.
Міф. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Міф
Міф. Вікіцитати. URL: https://uk.wikiquote.org/wiki/Міф
Міфологія. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Міфологія
Невідомі легенди Львова: рoмaнтичнa вeрсiя пoхoджeння мiстa, пoтяг-привид тa інше. URL: https://lviv1256.com/history/nevidomi-lehendy-lvova/
Павлюк Людмила. Знак, символ, міф у масовій комунікації Львів (українська). Львів : ПАІС, 2006. С. 89–103.
Томас Гоббс. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної. Переклад з англійської. Київ : Дух і Літера, 2000. 600 с.
Усачов В. І. Звернення до тематики міфу у світовій культурі на рубежі ХIХ–ХХ століть. Наука. Релігія. Суспільство. 2012. № 4. С. 114–120. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nrs_2012_4_22
Франчіа Джиада. Боги та богині давньогрецької міфології / пер. Я. Хоменко. 2018. 80 с.
Цитати українською URL: https://tsytaty.com/tags/міф/
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу