ІНТЕЛЕКТ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ТРЕНД РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ ТА ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ЙОГО РАЦІОНАЛЬНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню визначального тренда у структурі аналітичної будови мозоку – інтелекту. Звернення до інтелекту, з’ясування його сутності, структури та раціональної реконструкції пронизує всю історію існування системи наукового знання. Мета статті: розкрити сутність та структуру інтелекту, етапи його розвитку та виділити причини його раціональних реконструкцій, аж до його майбутнього розвитку. Виділено два етапи у поясненні його сутності та раціональних реконструкцій – докібернетичний та посткібернетичний. Перший охарактеризований як теоретичний, розкрито зміст потенційного, діяльного та набутого інтелекту (Аль-Фарабі). Наголошено на єдності ідей Анаксагора, Аристотеля, М. Галича, М. Монтеня та інших дослідників інтелекту, що він постає не тільки як ум, розум, а як вища форма його діяльності, яка оперує виключно абстракціями. Проаналізовано, що подальша раціональна реконструкція інтелекту пов’язана зі становленням технічної реальності (Е. Капп, Ф. Рело, а сьогодні І. Шапіро, Й. Хейзінга, А. Шефф та ін.) На другому етапі – посткібернетичному – інтелект та створювані ним інтелектуальні системи постали як умовне позначення кібернетичних систем, що моделюють різні сторони інтелектуальної діяльності, передусім логічне мислення. Цей етап веде відлік з 1948 р., після виходу роботи М. Вінера «Кібернетика» та об’єднав: математику, зв’язок (вчення про інформацію), фізику (вчення про ентропію) та технічну реальність. Цей союз реалізував свою єдність через нову науку, що об’єднує, – інтелектику, а в практичному плані – через створення одухотвореного кіборга; створення штучного інтелекту, що прагне надрозуму, а у військово-промисловому комплексі – створення безпілотників, ланцетів та інших інтелектуальних систем. Дослідження інтелекту у його історичному розвитку дозволило: 1) обґрунтувати основні етапи його розвитку – докібернетичний та посткібернетичний; 2) розкрити їх поступальний взаємозв’язок; 3) пояснити причини його раціональної реконструкції; 4) виділити форми штучного інтелекту у структурі наукового пізнання та пояснити сильний штучний інтелект як вищу форму, яка перебуває на шляху своєї реалізації.