ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ДОЛЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ (1950 РР. ХХ СТОЛІТТЯ – 2020 РР. ХХІ СТОЛІТТЯ)

Анотація

Сучасна вища освіта України знаходиться, як зазначають багато дослідників цього соціального феномену, у критичному стані, до якого призвели не лише об’єктивні умови (Covid-19, військова агресія Росії), а й негативна діяльність суб’єктивного чинника. Позитивних теоретичних напрацювань щодо виходу із кризи багато, але вони практично не враховуються. Мета статті: розкрити роль об’єктивних умов та суб’єктивного фактора в освіті, що спирається на метод проб та помилок, що призводило цю реальність до негативних наслідків – спаду, застою, криз та інших негативних форм та відзначено можливості подолання цих негативів. Методологічні дослідження базуються на методах історичного та логічного; порівняльного аналізу; синтезу; вимірювання; абдукції як висновок, що веде від емпіричних фактів до гіпотези, що їх об’єднує; рефлексивним осмисленням «цілісної людини, що пізнає», яка формується освітою. Для того, щоб дати об’єктивну оцінку сучасного стану освіти недостатньо оцінювати його миттєво та будувати позитивну картину його майбутнього, а необхідно йти вперед, постійно озираючись назад. З цієї точки зору для порівняльного аналізу, запропонованого Е. Тоффлер, необхідно вимірювати соціальні явища в відносно тривалому проміжку часу. Ми застосували до утворення проміжок його розвитку у 70 років та виявили нелінійний, навіть стрибкоподібний характер його розвитку. Спади, застої, кризи, а сьогодні і рецесія, і стагфляція (це економічні категорії) знаходять своє пояснення у характеристиці сучасного етапу освіти. Їхній історичний аналіз показує, що в діалектиці об’єктивних умов та суб’єктивного фактора у структурі освіти домінуючим виявився суб’єктивний фактор. Це виявилося ідеї різко підвищити кількості інженерів з виробництва в 1956–1958 р., коли виші наповнили студенти, які відслужили в армії, але не мають гарної освіти за шкільними програмами; що призвело до спаду матеріального та духовного виробництва; далі рейтингова система призвела до застою у масовому оволодінні знаннями; занепаду творчої сили суспільних знань сприяла тривала суперечка МОНУ з вузами, але перемогли вузи і різко скоротилися години на суспільні науки, які формували в людині її складові її людяності, негатив цього позначився в російсько-українській війні, у відмові захищати Вітчизну, масовому від’їзді за кордон. До об’єктивних умов, що різко знизили якість освіти необхідно віднести, як природні катаклізми та Covid-19, так і діяльність суб’єктивного фактору, які змінили систему підготовки кадрів через зміст освіти.