СЕМ ТА РІГПА, ЯК ОСНОВОПОЛОЖНІ КОНЦЕПЦІЇ СТРУКТУРИ РОЗУМУ У ФІЛОСОФІЇ БУДДИЗМУ

Анотація

У праці розглядається проблема розуму у творах мислителів буддизму. Особливу увагу приділено природі свідомості як домінанті в системі буддизму. Аналізується специфіка трактування природи розуму як основи філософії буддизму. У статті розкривається особливість розуміння поняття розуму у філософії буддизму різних напрямів і течій. Специфіка класифікації станів розуму показана відповідно до палійського канону, тибетського буддизму і дзогчену Махаяни. Проаналізована практика медитації як складової дхарми необхідна в процесі модифікації станів розуму та досягнення просвітлення. Досліджено ряд понять, що сприяють розкриттю глибинної сутності природи розуму відповідно до сакрального змісту філософії буддизму. Продемонстровано глибину прагнення мислителів і практиків проникнути в приховані підвалини людського розуму і підсвідомості, щоб осягнути всі приховані таємниці та зрозуміти фундаментальні основи розумової діяльності людини. Ця проблема розглядається на основі фундаментальних досліджень відомих творців та інтерпретаторів буддійської філософії: Падмасабхави; Геше Джампа Тінлі; Намхайа Норбу Рінпоче; Далайлами XIV; Согджала Рінпоче. Вивчення проблеми свідомості та розуму є актуальним і доцільним сьогодні в Україні, оскільки це нерозкрита галузь знань. Сучасна ситуація вимагає актуалізації уваги до природи розуму, детального розуміння їх значення для практики буддизму. У статті доведена необхідність правильного розуміння природи розуму, вміння працювати з ним під час медитаційних практик, ефективного уникнення всіх помилок і припинення блукання розуму для досягнення стану просвітлення.