РЕЛІГІЙНА ВІРА ТА МОРАЛЬ ЯК КЛЮЧОВІ ДЕФІНІЦІЇ БОГОСЛОВСЬКОЇ ДУМКИ УКРАЇНСЬКИХ ІСИХАСТІВ-ТРАДИЦІОНАЛІСТІВ

Анотація

У статті висвітлено історичні передумови та особливості формування релігійно-філософської думки на теренах України в модерно-барокову добу під впливом провідних ідей богословського мислення представників ісихатсько-традиціоналістського крила. Проаналізовано основні джерела та чинники, що визначили зміст, конфесійні, світоглядно-ціннісні та морально-етичні особливості релігійно-філософського трактування таких важливих релігієзнавчих понять і категорій, як релігійна віра та релігійна мораль. Зроблено спробу обґрунтування важливості залучення теоретико-методологічного ресурсу й інтелектуальної спадщини теоретиків ісихастського руху, що склали ядро української національної традиції філософування та богомислення в середовищі східноєвропейського академічного філософсько-богословського дискурсу, визначивши на століття траєкторію та ідейну спрямованість тлумачення ключових дефініцій християнської антропології та релігійно-богословської думки загалом. Значну увагу дослідження сфокусовано на проблемі увиразнення специфіки становлення автентичного ісихазму з його когнітивним та морально-ціннісним і виховним потенціалом, що має неабиякий суспільний резонанс і запит у наш час, а надто ж в контексті пошуків нових ідейно-ціннісних матриць поведінки та взаємовідносин, що суттєво підважені повномасштабною загарбницькою віроломною війною Росії проти України, адже у статті визначено вплив ісихазму на конституювання релігійно-філософських основ духовних і моральних цінностей, світогляду та ідейної спрямованості мислення, транспозиції ідей ісихії не лише в чернечій практиці, подвижництві та благочесті, а й на формування духовної культури українського народу в цілому. І, нарешті, визначено зв’язок та з’ясовано межі впливу ісихазму українських-традиціоналістів на структуризацію та ідейно-смислове наповнення національної релігійно-філософської думки, представленої творчістю Григорія Сковороди, Памфіла Юркевича та багатьох інших українських мислителів, які, опираючись на філософію та теологію ісихатів-традиціоналістів і, зокрема, на їхні концепції релігійної віри та моралі, обґрунтували появу нового особливого напрямку в українській релігійно-філософській думці модерно-барокової доби – «філософія серця».