ЄВРОПЕЙСЬКА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ СПОРТОМ В КРАЇНАХ ЄВРОСОЮЗУ

Анотація

Актуальність розробки європейської моделі сучасного управління спортом в країнах Євросоюзу сьогодні є чинником конкурентоспроможності та виживання спорту в умовах кризи та нестабільності. У документі, опублікованому Комісією в 1998 році, підкреслювалося, що традиційна модель організації спорту в Європі зазнала серйозних змін з 1980-х років, що призвело до поступового приєднання її високого рівня до комерційних інтересів та переосмислення навколо глядацького спорту. Метою формування європейської моделі сучасного управління спортом мають стати зміни, які будуть відбуватися у країнах Євросоюзу, сприяти розвитку атмосфери змагальності та самореалізації людини у світі спорту. Європйеська модель сучасного управління спортом у країнах Євросоюзу поєднує всі ресурси спортивного менеджменту – управлінські, економічні, культурні, соціальні, технологічні, що сприяють формуванню моделі як єдиного цілісного проекту розвитку спорту. Мета дослідження – дослідити теоретичні та практичні аспекти європейської моделі сучасного управління спортом в країнах Євросоюзу. Завдання дослідження: 1) розкрити пірамідальну структуру європейського спорту; 2) визначити напрями формування моделі європейського спорту; 3) обґрунтувати підходи та принципи до формування моделі європейського спорту; 4) виявити пріоритети моделі європейського спорту у сучасному суспільстві. Постановка мети зумовила застосування наступних методів та прийомів. Для дослідження теоретичних і практичних аспектів європейської моделі сучасного управління спортом в країнах Євросоюзу використовуються наступні методи: 1) інституційні – для організації інститутів європейського виміру спорту та їх організації на рівні національної держави; 2) аксіологічні – для виміру цінностей європейського спорту та їх трансформації у спортивних організаціях; 3) структурно-функціональний – виявлення функцій лідерів спортивних організацій та їх реалізація для трансформації сучасного виміру спорту; 4) біхевіористський – виявлення поведінкових мотивів керівників спортивних керівників та їх взаємовідносини з підлеглими з метою організації зворотного зв’язку; 5) системний – упорядкування розрізнених спортивних організацій в єдине ціле, що створює систему. Доведено, що «європейський спорт» – це символічна, політична та наукова конструкція, яка дає практичні результати. Європейська спортивна активність (через спортивний рух), гармонізаційна робота європейських інституцій, транснаціональні спортивні обміни, циркуляція європейських професійних спортсменів і робота спортивних ЗМІ створили не лише спільноту європейської думки про спорт, але й певне бачення території Європи та її ментальної карти. Практичне значення дослідження у тому, що Європейський Союз сприяє просуванню питань європейського спорту з врахуванням його специфіки, структури, соціальної та освітньої функції.