ПОЛІСТИЛІСТИКА СЦЕНІЧНОГО СИНТЕЗУ У МИСТЕЦТВІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.26661/hst-2022-13-90-01Ключові слова:
хореографія, стиль модерн, модернізм, авангард, полістилистика, еклектикаАнотація
Постановка проблеми. Наголошено на актуальності звернення до поліфонії стилів в сценографії європейської культури початку ХХ століття. Провідним продуцентом полістилізму був Леон Бакст, який досяг надзвичайно витонченої графічної лінеарності, єднання орнаментальних алюзій в драперіях та динамічного руху фігур зображень. Сценічні костюми та декорації тяжіють до синтетизму, маньєристичної реальності візуальної еклектики, яку можна пов’язати з добою Відродження. Мета статті – визначити настанови полістилізму як естетико-антропологічний феномен еклектики доби модерну. Методологія дослідження визначається компаративним та системним підходами, що дає можливість здійснити порівняльний та цілісний аналіз феномену еклектики як полістилістики, синтезу мистецтв. Новизна статті. В контексті полістилістики сценічного синтезу утворюються діалогічні відносини з творчістю Олександра Бенуа, Миколи Реріха, Олександра Головіна і багатьох інших. Глибинні витоки стилю модерн, що визначилися в проектно-модельному симбіозі творчості Олександра Бенуа, досягли маньєристичної варіативності у полістилізмі, який започатковує як тотальну еклектику стилеутворення Леон Бакст. Художник в повному обсязі показав вміння малювати. Його роботи вражають легкістю зображення і водночас цікавими, детально зробленими аксесуарами костюма. Висновки. Леон Бакст був щирою, інтерактивною людиною. Але Дягілєв хотів більше, ніж еклектичний синтез модерну, тому дає можливість для творчості авангардних художників. Бакст був готовий для того, щоб утворити візуальний простір для майбутнього новітнього синтезу мистецтв, що формувався на підставах декомпозиції і деконструкції. Однак його іконографія не має нічого спільного з творами Михайла Ларіонова, Наталії Гончарової, Пабло Пікассо, Жака Кокто та ін. Іконографічна система майстра носить модерний і ренесансний характер, в якій на правах маньєристичних синте́з оживають реалії різних епох.
Посилання
Бенуа А. Мои воспоминания: в 2 т. Москва : Искусство, 1980. Т. 1. 356 с.
Блок Л. Д. Классический танец. История и современность. Москва : Искусство, 1987. 556 с.
Гаевский В. М. Хореографические портреты. Москва : Артист. Режиссер. Театр, 2008. 490 с.
Григорьев С. Л. Балет Дягилева. Москва : АРТ, 1993. 267 с.
Красовская В. М. Русский балетный театр начала ХХ века. Ч. 1: Хореографы. Ленинград : Искусство, 1971. 526 с.
Легенький Ю. Г. Культурология изображения (опыт композиционного синтеза). Киев : ГАЛПУ, 1995. 412 с.
Федосова Є. Александр Бенуа и Лев Бакст: к вопросу о визуальных источниках. Видение танца. Москва. Государственная Третьяковская галерея. 2009. С. 69–75.
Фокин М. Против течения: Воспоминания балетмейстера: сценарии и замыслы. Статьи, интервью, письма ; ред. Г. Добровольская. 2-е изд., доп. и испр. Ленинград : Искусство, 1981. 510 с.
Шнитке А. Полистилистические тенденции в современной музыке. Соколов А. С. Введение в музыкальную композицию ХХ века : учеб. пособие для вузов. Москва : Владос, 2004. С. 146–150.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
