ПОСТРЕФЛЕКСІЯ МУЗИЧНОГО СИНТЕЗУ В ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-01Ключові слова:
пострефлексія, музичний образ, художній синтез, сценічний простір, композиціяАнотація
Актуальність теми дослідження. Стаття присвячена визначенню творчості композиторів, які відрефлектували музично-сценічні досягнення Дягілевських сезонів та створили синтетичні твори як певний рефрен, діалогізуючу тканину музичного синтезу. Глобалізація культури загострила проблему культурного діалогу. Освітній дискурс як персоніфікована форма діалогу культур визначився у сезонах С. Дягілєва, як настанова передання креативних настанов творчості. Постановка проблеми. Проблема інтерпретації діалогу культур в контексті пострефлексії (це концепт, який допомагає осмислити діалогічну систему синтезу мистецтв в інших реаліях культуротворення, які виходять за рамки дягілєвського сценізму) допомогає визначити неперервність традицій культуротворчості. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософські аспекти визначення музичної пострефлексії в творчості композиторів, які активно працювали зі сценічним втіленням художнього синтезу піднімалися в роботах О. Соколова, К. Мейєр, В. Петрова, В. Холоповой, О. Зінькевич та ін. Постановка завдання. Завданням даного дослідідження є визначення імпліцитних настанов освітнього дискурсу в музичній культурі ХХ – ХХІ століть. Виклад основного матеріалу. Шостакович приховав цей мотив за фактурою гоголівських героїв, які співають дивними голосами. У Станковича герої безпосередньо наслідували традиції сезонів. Іх імпрези є надзвичайно важливим фактором, щоб побачити, як нова генерація композиторів сформувалася в рамках музичного постімпресіонізму, а також неокласики, здійснили свою музичну реальність, яку можна характеризувати як художній синтез. Паралельно існував світ Шенберга, віденьскої школи, світ першого і другого авангарду, як це зараз описують, то, звичайно, Шнітке був тим стилістом, синтезатором, який міг поєднати і створити свій особливий сплав, а те, що він створив, композитор зазначив як полістилістику. Висновки. Шнітке створює свою міфологему Фауста. Композитор повертає фаустівському міфу його моральний контекст. Більше того, він категорично проти позбавлення людини добра, але вважає, що Гете ідеалізував Фауста, намагається показати його під іншим кутом. Шостакович приховав цей мотив за фактурою гоголівських героїв, які співають дивними голосами. У Станковича герої зовсім не співають, не мають власного голоса – це теж своєрідна пострефлексія на фаустівську тему.
Посилання
Brown M. Prokofiev’s War and Peace: A Chronicle. The Musical Quarterly Oxford : Oxford University Press, 1977. Vol. 63 (3). 297–326.
Водолеева Н. В. Cтильові особливості музичної архітектоніки у творах Сергія Прокоф’єва. Дисертація на здобуття канд. мистецтвознавства. Спеціальність 17.00.03. Музичне мистецтво. Київ. 2020. 191 с.
Зинькевич Е. С. Mundus musicalaе. Тексты и контексты. Киев : ТОВ «Задруга», 2007. 616 с.
Kapliyenko-Iliuk Y. (2020). Polystylistics: problems of definition and terminology (Полістилістика: проблеми визначення та термінології). Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал. 2020. № 2. С. 192–197.
Кушнірук О. (2021) Євген Санкович: «Для мене немає нічого вищого за митця, який з нічого творить чудо». URL: http://slovoprosvity.org/2021/12/20/yevhen-stankovych-dlia-mene-nemaie-nichoho-vyshchoho-za-myttsia-iakyyz-nichoho-tvoryt-chudo/
Мейер К. Шостакович: Жизнь. Творчество. Время / Перевод Е. Гуляевой. Schoslakowitsch. Sein Leben, sein Werk, seine Zeit. Санкт-Петербург : Композитор, 1998. 559 с.
Петров, В. О. Творчество Шостаковича на фоне исторических реалий XX века. Астрахань: Изд-во ОГОУ ДПО АИПКП, 2007. 188 с.
Походзей Є. Інтерв’ю з Євгеном Станковичем. Травень 2019 рік. Архів Є. Походзея.
Соколов. А. С. Введение в музыкальную композицию ХХ века. Москва : Центр ВЛАДОС, 2004. 231 с.
Солунська О. Моцарт і Шнітке: кожному часу – свій геній. URL: http://mus.art.co.ua/motsart-i-shnitkekozhnomu-chasu-sviy-heniy/
Солунська О. Музичні діалоги Бориса Лятошинського і Дмитра Шостаковича. URL: http://mus.art.co.ua/muzychni-dialohy-borysa-lyatoshynskoho-dmytra-shostakovycha/
Солунська О. Фолк-опера «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича: український прорив у Львові. URL: https://mus.art.co.ua/folk-opera-koly-tsvite-paporot-evhena-stankovycha-ukrajinskyj-proryv-u-lvovi/
Холопова В. Шнитке Альфред Гарриевич. Лексикон нонклассики. Художественно-эстетическая культура ХХ века / под ред. В. В. Бычкова. Москва : РОССПЭН, 2003. С. 499–501.
Шнитке А. Полистилистические тенденции в современной музыке. Соколов А. С. Введение в музыкальную композицию ХХ века : Учеб. Пособие для вузов. Москва : Владос, 2004. С. 146 – 150.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
