ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ: ДОСВІД ЛИТВИ

Анотація

Актуальність даного дослідження. У сучасному суспільстві тема розірвання шлюбу є актуальною через збільшення кількості розлучень. За даними Департаменту статистики, у 2019 році в Литві було зареєстровано 8,7 тисячі розлучень. Кількість розлучень у судах першої інстанції у 2020 році склала 8641. Отримано 7313 справ про розірвання шлюбу за взаємною згодою обох подружжя. Було 1263 випадки розірвання шлюбу з вини одного або обох подружжя, 65 випадків розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя. У 2020 році зареєстровано 15,2 тисячі шлюбів і навіть 7,4 тисячі розлучень. Велика кількість розлучень свідчить про те, що пари використовують інститут розлучення. З цієї причини шлюборозлучний процес має бути не тільки належним чином врегульований, а й належним чином усвідомлений. Слід зазначити, що негативні наслідки припинення шлюбу страждають не лише подружжя та їхні діти, а й суспільство. Розірвання шлюбу, як окремого інституту сім’ї, охоплює випадки, «в яких один із подружжя помер або оголошений померлим за рішенням суду», а також розірвання шлюбу «за взаємною згодою обох подружжя, за клопотанням одного з подружжя або через з вини подружжя». Смерть подружжя є чіткою підставою для припинення шлюбу, але три інші випадки розлучення вимагають глибшого та детальнішого аналізу та обговорення. Основні проблеми. Аналіз інституту розірвання шлюбу виявляє такі проблеми: по-перше, коли суди розглядають можливість відступу від принципу рівної частки спільного майна подружжя, при розлученні одному з подружжя часто присуджується невиправдано більша частка майна. По-друге, розірвання шлюбу одного з подружжя у разі появи подружжя породжує спірні ситуації щодо прав подружжя на майно, що пережило. По-третє, розлучення з вини одного з подружжя породжує проблеми у доведенні та встановленні вини подружжя. Завдання: 1. Вивчити нормативно-правові акти, що регулюють розірвання шлюбу, окремі випадки розірвання шлюбу, порядок і порядок, можливості примирення подружжя та правові наслідки розірвання шлюбу. 2. Порівняти практику національних та міжнародних судів при виявленні проблем, що виникають з інституту розлучення. 3. На підставі даних проведеного аналізу внести пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання інституту розірвання шлюбу. Мета даної роботи розкрити проблеми правового регулювання інституту розірвання шлюбу на основі механізму регулювання сімейного права. У статті зроблено висновок, що питання про розірвання шлюбу порушує такі юридичні питання, як невиправдане відхилення судів від принципу рівної частки спільного майна подружжя, розірвання шлюбу, невизначеність розлучення подружжя з вини одного з подружжя та здійснення права на майно, що залишилося в живих, при появі подружжя, оголошеного померлим. Новизна аналізованої теми виявляється в тому, що в роботі, яка аналізує дослідження литовських та зарубіжних вчених, а також багату практику литовських та міжнародних судів, виокремлено проблемні аспекти та актуальність цього інституту. Ця робота може мати відношення до правової доктрини для ретельного аналізу судової практики та законодавства, розкриття питань, пов’язаних зі справами про розлучення. Сподіваємося, що дослідники та практики, використовуючи результати, отримані в цій дипломній роботі, зможуть більш гладко аналізувати проблеми даної теми в пошуках більш раціональних рішень. У зв’язку з цим досить часто судова практика у разі розлучення стикається з проблемними ситуаціями, коли метою є відхилення від принципу рівності часток спільного майна подружжя. На цій підставі суд також звертається до суду через деякий час після розірвання шлюбу, а також до суду за принципом відступу від принципу рівності часток подружжя. Використовується методологія системного аналізу, аналізу документів, порівняльного аналізу, логічного – аналітичний та мета – методи аналізу.