КОНЦЕПЦІЯ АКТИВНОГО ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНСТВА ДЛЯ РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТІЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
DOI:
https://doi.org/10.26661/hst-2022-11-88-11Ключові слова:
активне відповідальне громадянство, демократія, громадянське суспільство, соціально- відповідальне управління.Анотація
Актуальність дослідження концепція активного відповідального громадянства для розвитку демократії у тому, що нинішній європейський клімат і оновлена Лісабонська стратегія поставили соціальну згуртованість у центр європейської політики, в основі якої активне відповідальне громадянство як оптимальна практика діалого- центризму. У контексті даного дослідження актуальним є визначення індикаторів активного громадянства, які є невід’ємною складовою громадянського суспільства. Активне відповідальне громадянство є концептом європейської стратегії розвитку, що культивує цінності представницької демократії та громадянського суспільства. Активне відповідальне громадянство означає активну участь громадянина як суб’єкта демократичного процесу відповідно до законодавства нації, його правових, політичних, демократичних, екологічних засад. Воно базується на правовій, соціальній, демократичній основі, філософію якого сповідують громадські рухи, організації та навчальні заклади, які культивують громадянську освіту, шоб громадяни стали активними суб’єктами суспільства, були залучені до громадської пропаганди та протесту, працюючи над змінами у своїх громадах. Предметом дослідження є активне відповідальне громадянство для розвитку демократії. Мета дослідження – концептуалізація активного відповідального громадянства для розвитку демократії у контексті соціально-філософського дискурсу. Завдання дослідження: 1) проаналізувати сутність поняття «європейське активне відповідальне громадянство» як умову залучення громадян до суспільного життя; 2) з’ясувати громадянську освіту як основу створення цивілізованого громадянського суспільства; 3) розкрити концепцію громадянства як основу діалогоцентризму. Методологія дослідження: загальнофілософські методи – аналізу та синтезу, узагальнення, історичного і логічного, порівняння, кросскультурного аналізу, системного та аксіологічного методів. Результат дослідження. Соціально-філософський аналіз дослідження даної проблеми сприяв вивченню концепції активного відповідального громадянства у європейському форматі та цінностей діалогоцентризму, щоб людина відчула себе суб’єктом громадянського суспільства. Практичне значення даної проблеми у формуванні здорового, справедливого суспільства та сильної держави, яка керується принципами соціально-відповідального управління.
Посилання
Hung, R. (2012). Being human or being a citizen? Rethinking human rights and citizenship education in the light of Agamben and Merleau-Ponty. Cambridge Journal of Education, 42(1), 37–51.
Noula, I. (2019). Digital citizenship: Citizenship with a twist? Media@LSE Working Paper Series. London, United Kingdom : London School of Economics and Political Science.
Stokke, K. (2017). Politics of citizenship: Towards an analytical framework. Norsk Geografisk Tidsskrift, 71(4), 193–207.
Agbaria, A. K., & Katz-Pade, R. (2016). Human rights education in Israel: Four types of good citizenship. Journal of Social Science Education, 15(2), 96–107. DOI: https://doi.org/10.4119/UNIBI/jsse-v15-i2-1455
Ahmad, I. (2017). Political science and the good citizen: The genealogy of traditionalist paradigm of citizenship education in the American school curriculum. Journal of Social Science Education, 16(4), 38–48. DOI: https:// doi.org/10.4119/UNIBI/jsse-v16-i4-1581
Altikulaç, A. (2016). Patriotism and global citizenship as values: A research on social studies teacher candidates. Journal of Education and Practice, 7(36), 26–33.
Bech, E. C., Borevi, K., & Mouritsen, P. (2017). A ’civic turn’ in Scandinavian family migration policies? Comparing Denmark, Norway and Sweden. Comparative Migration Studies, 5(1), 7.
Boontinand, V., & Petcharamesree, S. (2018). Civic/citizenship learning and the challenges for democracy in Thailand. Education, Citizenship and Social Justice, 13(1), 36–50.
Capers, I. B. (2018). Criminal procedure and the good citizen. Columbia Law Review, 118(2), 653–712. DOI: https:// doi.org/10.1017/CBO9781107415324.004
Damrongpanit, S. (2019a). Factors affecting self-discipline as good citizens for the undergraduates of Chiang Mai University in Thailand: A multilevel path analysis. Universal Journal of Educational Research, 7(2), 347–355. DOI: https://doi.org/10.13189/ujer.2019.070206 Damrongpanit, S. (2019b). Factor structure and measurement invariance of the self-discipline model using the different-length questionnaires: Application of multiple matrix sampling. Universal Journal of Educational Research, 7(1), 133–145. DOI: https://doi.org/10.13189/ujer.2019.070118
Dekker, P. (2019). From pillarized active membership to populist active citizenship: The Dutch do democracy. Voluntas, 30(1), 74–85. DOI: https://doi.org/10.1007/s11266-018-00058-4.
Eder, A. (2017). Cross-country variation in people’s attitudes toward citizens’ rights and obligations: A descriptive overview based on data from the ISSP Citizenship Module 2014. International Journal of Sociology, 47(1), 10–25. DOI: https://doi.org/10.1080/00207659.2017.1265309
Hammett, D. (2018). Engaging citizens, depoliticizing society? Training citizens as agents for good governance. Geografiska Annaler, Series B: Human Geography, 100(2), 64–80. DOI: https://doi.org/10.1080/04353684.2018.1433961
Ibrahimoğlu, Z. (2018). Who are good and bad citizens ? A story-based study with seventh graders. Innovation: The European Journal of Social Science Research, 0(0), 1–14. DOI: https://doi.org/10.1080/13511610.2018.1523709
Kuang, X., & Kennedy, K. J. (2018). Alienated and disaffected students: Exploring the civic capacity of ’Outsiders’ in Asian societies. Asia Pacific Education Review, 19(1), 111–135. DOI: https://doi.org/10.1007/s12564-018-9520-2
Lefrançois, D., Ethier, M.-A., & Cambron-Prémont, A. (2017). Making “good” or “critical” citizens: From social justice to financial literacy in the Québec Education Program. Journal of Social Science Education, 16(4), 84–96. DOI: https://doi.org/10.4119/UNIBI/jsse-v16-i4-1698
Li, H., & Tan, C. (2017). Chinese teachers’ perceptions of the ’good citizen’: A personally-responsible citizen. Journal of Moral Education, 46(1), 34–45. DOI: https://doi.org/10.1080/03057240.2016.1277341
Nieuwelink, H., Ten Dam, G., & Dekker, P. (2019). Adolescent citizenship and educational track: a qualitative study on the development of views on the common good. Research Papers in Education, 34(3), 373–388. DOI: https:// doi.org/10.1080/02671522.2018.1452958 Reichert, F. (2017). Young adults’ conceptions of ’good’ citizenship behaviours: A latent class analysis. Journal of Civil Society, 13(1), 90–110. URL: https://doi.org/10.1080/17448689.2016.1270959
Russell, S. G., & Quaynor, L. (2017). Constructing citizenship in post-conflict contexts: The cases of Liberia and Rwanda. Globalisation, Societies and Education, 15(2), 248–270. DOI: https://doi.org/10.1080/14767724.2016.1195723
Stokke, K. (2017). Politics of citizenship: Towards an analytical framework. Norsk Geografisk Tidsskrift, 71(4), 193–207. DOI: https://doi.org/10.1080/00291951.2017.1369454
Terchek, R. J., & Moore, D. K. (2000). Recovering the political Aristotle: A critical response to Smith. American Political Science Review, 94(4), 905–911. DOI: https://doi.org/10.2307/2586215
Worku, M. Y. (2018). Perception of Ethiopian students and educators on the responsibility for good citizenship. Journal of International Social Studies, 8(2), 103–120.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
