ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В СПОРТИВНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.26661/hst-2022-11-88-10Ключові слова:
Соціальна відповідальність організацій, спортивна організація, застосуванняАнотація
В останні десятиліття продовжується формування нового типу соціальних відносин, заснованих на нових соціальних зв’язках і стилях поведінки. Роль спорту в сучасному суспільстві стає не лише все більш помітним соціально-політичним чинником, вимога зацікавлених сторін стати соціально відповідальними організаціями відчувається через тиск громадськості на спортивну індустрію. Головною метою організацій має бути не лише максимізацію прибутку та посилення конкуренції, а й наближення до впливу своєї діяльності на навколишнє середовище. Як наслідок, соціальна відповідальність стає наріжним каменем управління більшістю організацій чи підприємств, коли йдеться про підвищення добробуту працівників, з екологічної точки зору – зменшення забруднення, а з економічної – зменшення корупції, хабарництво. Успіх організацій залежить від їхньої інтеграції в ринок, тому соціальна відповідальність є успішним способом самореалізації, оскільки основними сферами є соціальна, економічна та екологічна – важливі для суспільства та інших зацікавлених сторін. Проблему дослідження порушує питання про те, який рівень застосування практики соціальної відповідальності у спортивній організації з точки зору адміністративного персоналу та тренерів, і яка соціально відповідальна діяльність сприяла б рівню застосування соціальної практика відповідальності організацій. Мета дослідження: визначити рівень застосування практик соціальної відповідальності у спортивній організації з точки зору адміністративного персоналу та тренерів. Методи дослідження: аналіз дослідницьких літературних джерел; кількісне дослідження – анкетне опитування, анкета була заснована на аналізі наукової літератури. Питання адаптовані до проблеми; математичний, статистичний описовий аналіз. Дані, отримані під час опитування, оброблялися пакетом SPSS версії 28. Дані були розраховані за допомогою SPSS (Statistical Package for Social Sciences). Результати. Комплексна оцінка корпоративної соціальної відповідальності на основі запропонованої системи показників дозволяє аналізувати результати кількісної оцінки, контролювати рівень застосування практик соціальної відповідальності в організаціях, які займаються різною діяльністю, в тому числі і в спортивних організаціях. Переваги застосування практики соціальної відповідальності полягають у тому, що вона навчає персонал, зменшує плинність кадрів, допомагає залучити кращих фахівців, покращує імідж організацій та забезпечує стабільний і стійкий розвиток організації в довгостроковій перспективі. Виявлено, що працівники спортивної організації загалом оцінюють практику соціальної відповідальності як високий рівень соціальної відповідальності, чоловіки мають дещо нижчі бали за благодійну відповідальність, а жінки – за економічну та філантропічну соціальну відповідальність. З точки зору стейкхолдерів, соціальна відповідальність у зв’язках з громадськістю у спортивній організації оцінюється найвищим (найвищим рівнем). З точки зору екологічної стійкості, жінки цінують соціальну відповідальність менше, ніж чоловіки. Ставлення до співробітників і спортсменів, відповідальність перед клієнтами на високому рівні, проте застосування практик соціальної відповідальності в усіх її компонентах можна покращити, ініціюючи активнішу участь спортивної організації в навколишньому середовищі та сприяючи благодійним ініціативам. Працівники адміністрації оцінюють соціальну відповідальність нижче, ніж тренери.
Посилання
Anagnostopoulos, C., Byers, T., & Shilbury, D. (2014). Corporate social responsibility in professional team sport organisations: Towards a theory of decision-making. European Sport Management Quarterly, 14(3), 259–281.
Babiak, M. K., Sheth, H. (2009). Beyond the Game: Perceptions and Practices of Corporate Social Responsibility in the Professional Sport Industry. Journal of Business Ethics. 91 (3):433–450.
Babiak, K., & Wolfe, R. (2009). Determinants of corporate social responsibility in professional sport: Internal and external factors. Journal of Sport Management. 23(6). 717.
Camilleri, M. A. (2015). Responsible Tourism that Creates Shared Value Among Stakeholders. Tourism Planning and Development, 13(2), 219–235.
Durant, J. E. (2016). Organizational value of social responsibility in sport: Creating a conceptual framework.
Extejt, M. M. (2004). Philanthropy and Professional Sport Teams. International Journal of Sport Management. 5(3). 215–228.
Goudas, M., & Giannoudis, G. (2008). A team-sports-based life-skills program in a physical education context. Learning and instruction, 18(6). 528–536.
Haski-Leventhal, D. (2018). Strategic corporate social responsibility: Tools and theories for responsible management. Sage.
Hermens, N., Verkooijen, K. T., & Koelen, M. A. (2019). Associations between partnership characteristics and perceived success in Dutch sport-for-health partnerships. Sport Management Review, 22(1). 142–152.
Ivanovaitė, D., & Jesevičiūtė-Ufartienė, L. (2019). Organizacijos vaidmuo formuojant vartotojų socialinę atsakomybę. In 22nd Conference for Young Researchers” Economics and Management”. Prieiga internetu: http://jmk.vvf.vgtu.lt/index.php/Verslas/2019/paper/view/424
Yakushkin, N. M., Nizamutdinov, M. M., & Mavlieva, L. M. (2017). Development of cooperation in the framework of strengthening the material and technical base of small forms of Economy. Revista Publicando, 4(13 (3). 568–577.
Jajić, B. & Jajić, J. (2009). Work in Teams – The Way to Success. Proceedings of the International scientific conference management, innovation, development. Vrnjačka Banja, Serbia.
Jajić, B. & Jajić, J. (2011). CSR – the benefits of good practice. Proceedings of the International Symposium and Engineering Management and Competitiveness 2011 (EMC 2011). Zrenjanin, Serbia Jajić, B., Jajić, J. (2015). Corporate social responsibility and sport. Dubrovnik International Economic Meeting. 2(1). 100–112.
Juodsnukis, D., & Malinauskas, R. (2014b). Socialinės atsakomybės samprata ir socialinėsatsakomybės ugdymo patirtis per kūno kultūrą ir sportą. Mokslas ir Edukaciniai Procesai. (1). 36–45.
Li, W., Wright, P. M., Rukavina, P. B., & Pickering, M. (2008). Measuring Students’ Perceptions of Personal and Social Responsibility and the Relationship to Intrinsic Motivation in Urban Physical Education. Journal of Teaching in Physical Education, 27 (2), 167–178.
Masoud, N. (2017). How to win the battle of ideas in corporate social responsibility: the International Pyramid Model of CSR. International Journal of Corporate Social Responsibility, 2:4 DOI 10.1186/s40991-017-0015-y
Möldner, M. (2019). Accountability of International Organizations and Transnational Corporations: A Comparative Analysis (Vol. 16). Nomos Verlag.
Mulej, M., Ženko, Z., & Žakelj, V. (2017). Social responsibility as a next step in development of systemic behavior toward systems solutions of systemic problems of today. Journal of Systems Science and Systems Engineering. 26(3). 287–302.
Robertson, J., Eime, R., & Westerbeek, H. (2019). Community sports clubs: are they only about playing sport, or do they have broader health promotion and social responsibilities? Annals of Leisure Research. 22(2). 215–232.
Rodriguez-Fernandez, M. (2016). Social responsibility and financial performance: The role of good corporate governance. BRQ Business Research Quarterly. 19(2). 137–151.
Talalienė, A. (2019). Bendrojo ugdymo mokyklų pedagogų vadybinis kompetentingumas (Doctoral dissertation, Kauno technologijos universitetas).
Telyčėnaitė, A. (2017). Skepticizmo priežastys, lemiančios visuomenės požiūrį į socialinę atsakomybę. Informacijos mokslai. (78). 150–161. Prieiga internetu: https://doi.org/10.15388/Im.2017.78.10839
Turoń, K. (2016). Corporate social responsibility to employees: The best labour practices in transport and logistics companies. Journal of Corporate Responsibility and Leadership, 3(1), 37–47.
Wan Thiel, S. (2014). Research in public administration and public management: an introduction. Routledge masters in public management.195
Žukauskas, P., Vveinhardt, J.and Andriukaitiene, R. (2018). Management culture and corporate social responsibility. London : IntechOpen, 2018. doi: 10.5772/65483
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
