ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕЇ КУЛЬТУРИ В ІСТОРИЧНО-ЧАСОВОМУ КОНТЕКСТІ

Анотація

Актуальність даного дослідження пов’язана із зростаючим значенням культурної сфери в контексті державного розвитку та регулювання, а також міжнародних відносин та комунікацій. Проблеми сучасного світу включають економічну та культурну нерівність, збільшення імміграційних процесів, війни на ґрунті культури та релігії, конфлікти модерних і традиційних цінностей на тлі зіткнення цивілізацій, які можуть призвести до серйозних і трагічних наслідків, дестабілізації міжнародного товариства. Сьогодні більшість держав світу проводять культурну політику, яка регулює не тільки культурні індустрії, але також вирішує проблеми, пов'язані з громадянством та культурною ідентичністю, а також із збереженням культурної спадщини та формуванням цінностей. Для розуміння цілей і завдань сучасного світу культури важливим є з’ясування змістовного наповнення поняття культури, що формувалось впродовж століть залежно від світоглядних парадигм конкретно-історичного часу. Метою даної статті є дослідження еволюції ідеї культури в контексті розвитку гуманітарного знання та соціокультурних змін європейської цивілізації, що зумовило появу культурної політики. Завданнями даного дослідження є: проаналізувати концептуальні підходи до розуміння ідеї культури на різних етапах її розвитку від Античності до сьогодення; з’ясувати генетичний зв’язок сучасного багатосмислового поняття культура з розвитком наукового знання та методології його пізнання; зрозуміти зв’язок між популяризацією терміну культура та появою культурної політики. Методологія дослідження побудована на основних філософських та загальнонаукових принципах діалектичного взаємозв’язку, розвитку, системності, історизму. Для вирішення поставленої мети використовуються аналітично-логічний, хронологічний, генетично-історичний методи, за допомогою яких прослідковується розвиток ідеї культури від античності до сьогодення. Завдяки структурно-функціональному та методу компаративістики можливо з’ясувати сутність змін у підходах до вивчення та розуміння явища культури в різні історичні періоди. Результати дослідження показали, що ідея культури є європейським утворенням та пов’язана з соціокультурними змінами та парадигмальними зрушенням європейської цивілізації. Такі цінності Нового часу як антропоцентризм, гуманізм, лібералізм та раціоналізм створили можливість для формування науки, як потужного соціального інституту. Криза наук у ХІХ ст. зумовила розділення наук на природничі та гуманітарні. Гносеологічна орієнтація німецької філософії розробила методологію «наук про культуру» та сприяла виникненню «філософії культури». Поява емпіричних даних нових наук та філософські розвідки створили три відмінні розуміння культури, що поступово поповнювались. Криза культури в ХХ ст. та зростаючий інтерес до проблем культури сприяли виникненню «культурної політики» та рефлексії про культуру як конститутивного елементу економічного та політичного