КРИТЕРІЙ РЕЛЕВАНТНОСТІ ДЛЯ ОЦІНКИ АРГУМЕНТАЦІЇ: ПРАГМАТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
DOI:
https://doi.org/10.26661/hst-2019-3-80-01Ключові слова:
неформальна логіка, оцінка аргументації, діалектична релевантність.Анотація
У статті розглядається критерій релевантності для оцінки аргументації у межах неформальної логіки. Зокрема, увага фокусується на понятті діалектичної релевантності, яке виникає в результаті діалогічної інтерпретації процесу аргументації.
Актуальність дослідження пов’язана з відсутністю єдиного розуміння поняття релевантності у сучасній теорії аргументації. Аналіз цього поняття важливий у зв’язку з причетністю релевантності до оцінки аргументації в якості одного з критеріїв хорошого аргументативного міркування. Виключення суперечностей у його інтерпретаціях може бути кроком на шляху як до удосконалення практичного використання оцінки аргументації, так і побудови інтегративної теоретичної концепції релевантності.
Мета статті – виявити специфічні ознаки діалектичної релевантності у порівнянні з іншими видами релевантності. Задля досягнення поставленої цілі у статті, по-перше, здійснено аналіз ключових характеристик діалогічної моделі аргументації у аспекті релевантності. По-друге, виявлено сутнісні ознаки діалектичної релевантності та нерелевантності. По-третє, проведено компаративний аналіз діалектичної релевантності та релевантності засновків.
Методологія дослідження базується на діалогічному підході та підході неформальної логіки до аналізу аргументативних міркувань та аргументації.
Новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено порівняння релевантності засновків та діалогічної релевантності. У результаті дослідження встановлено, по-перше, що діалектична релевантність є саме діалектичним, а не логічним поняттям. По-друге, що діалектична релевантність стосується процесу аргументації, а не аргументативних міркувань самих по собі. По-третє, що діалектична релевантність та релевантність засновків мають спільні риси, такі як відношення до обґрунтування висновку. Проте, до специфічних ознак діалектичної релевантності відносяться підпорядкування діалогічним правилам, динамічний та діалектичний характер та відношення до коректності аргументації.
Посилання
Blair J. A. 2004. Argument and Its Uses. Informal Logic, Vol. 24, No. 2: pp.137-151
Blair J. A. 2012. Premissary relevance. Groundwork in the Theory of Argumentation Springer Science+Business Media B.V., P. 355
Copi I., 1982. Introduction to Logic (6th ed.), Macmillan, P. 223.
Eemeren F. H. van, Grooterdorst R., Kruiger T. 1987. Handbook of argumentation theory. A critical survey of classical backgrounds and modern studies, Foris Publications, Dordrecht/Providence, PDA 7: Р. 335.
Govier T. 1980. Assessment arguments: Range of Standards? Informal logic, Vol. 3 (1): Pp. 2-13
Hitchcock D. 2017. On Reasoning and Argument Essays in Informal Logic and on Critical Thinking. Springer r International Publishing AG: Р. 553
Johnson, R.H., Blair J.A. 1994. Logical Self–Defense. McGraw-Hill, Inc., US edition: P.312
Macagno F., Walton D. 2000. Types of dialogue, dialectical relevance and textual congruity. Antropology and philosophy, Vol. 8 (1-2), pp. 101-121
Tindale Ch. 1992. Audiences, Relevance, and Cognitive Environments// Argumentation Vol. 6, pp. 177–188
Walton D. 1999. Dialectical Relevance in Persuasion Dialogue Informal Logic Vol. 19, No.2&3 pp.119-143.
Walton D. 2004. Relevance in Argumentation, Lawrence Erlbaum Associates. Publishers, Mahwah, New Jersey: P. 311.
Walton D. 2010. Types of dialogue and burdens of proof Computational Models of Argument: Proceedings of COMMA 2010. Frontiers in Artificial Intelligence and Applications: pp. 13-24.
Walton D., Krabbe E. 1995. Commitment in dialogue: basic concepts of interpersonal reasoning. SUNNY Press, P. 223
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Viktoriia Babiuk
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
