РАЗВИТОК КУЛЬТУРНИХ І СПОРТИВНИХ ДІЙ У СЕЛАХ ЛИТВИ

Lina Jaruševičienе

Анотація


Анотація. У великих і невеликих селах, незалежно від туристичної привабливості, культурне життя згасає, ініціатива людей є низькою, тому що привабливість міста є надзвичайно високою. Багато жителів етнографічних сел не розуміють, що вони живуть у  визначальній для держави місцевості. Молоде покоління бентежать місцеві традиції, фольклор. Низький рівень естетичного виховання (як музики, так і мистецтва, дизайну, архітектури) і можливості організації художніх свят для молодшого покоління перетворюють їх на споживачів культури самого низького рівня.

Актуальність теми дослідження.  Персонал литовських культуних центрів – група, що об’єднує майже 3 тисячі людей, запрошених осмислити проведення дозвілля сільських жителів, щоб створити умови для розвитку самодіяльності. 882 заміських культурних центрів у селах, поселеннях і маленьких містах є утановами універсального використання чи установами специфічної діяльності. Їх діяльність, у залежності від того, які традиції склалися і які амбіції, до яких прагнуть місцеві  культурні і спортивні відділи району чи громади. Проте не можна знайти культурного центру, у якому б не співали, не танцювали і не святкували, не відкривалася б виставка. Більш інтенсивна діяльність відбувається у районних центрах, а влітку – на курортах, на яких більше місця, більше спеціалістів культури, які постійно спілкуються зі школами, бібліотеками, релігійними общинами, районними і спортивними клубами, а також отримують більше результатів. Проте з теоретичної точки зору доцільно перейти до конкретних даних. Самозайняті члени сільських общин стикаються з проблемою охорони здоров’я. Недостатня увага приділяється розвитку особистої відповідальності за своє здоров’я і пропаганду здорового образу життя: правильного харчування, активного відпочинку, менш загрозливого для здоров’я оточуючого середовища, відмови від шкідливих звичок і тому подібне. Важиво розвивати фізично активне і здорове суспільство, що усвідомлює важливість здорового образу життя, щоб створювати гідні умови для проведення дозвілля, зайняття спортом і покращення здоров’я сільського населення, прискорювати розвиток служб фізичного виховання і спорту у сільських районах Литви, підвищувати якість спортивних послуг, надавати сільським жителям більш широкі можливості задовольняти свої потреби.

У статтях розглядається проблема браку культурних і спортивних послуг у сільських общинах. Аналіз проблеми базується на статистичних даних робіт Александравічюса і Жуковського (2011), Баршаускене,  Лелюгене (2014), Кроебера А., Клуххон (1952), Нефа (2007, 2008), Паулікас, Адомоніс (2003), Путнм (2001) та на документах, що регламентують діяльність сільської місцевості. Методологія дослідження. Мета дослідження – виявити чинники розвитку культури і спорту у сільській місцевості. Завдання дослідження: оцінити розвиток культурно-спортивних послуг у контексті діяльності сільських товариств; виявити найбільш значимі чинники розвитку культурних і спортивних послуг у сільській місцевості. Для досягнення цілі використовується аналіз і узагальнення наукової літератури, правових документів, інших джерел інформації та статистичних даних. Висновки. Заходи, що проводяться організаціями сільських товариств, охоплюють  широкий спектр суспільних потреб, включаючи організацію культурних і спортивних заходів, покращення допомоги у сфері оточуючого середовища та інше. Основною проблемою діяльності сільських товариств є стан об’єктів соціальної інфраструктури, тому процес створення універсальних багатофункціональних центрів є одним із важливих інструментів розвитку сільських общин і, отже, розвитку культурної і спортивної діяльності.


Ключові слова


спільноти; сільські товариства; розвиток; культурні послуги; спортивні послуги

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Aleksandravičius, A., Žukovskis, J. (2011). Kaimo bendruomenių raida ir jų veiklos tikslai: siekiant darnumo visuomenėje. Management theory and studies for rural business and infrastructure development. Nr. 1 (25). [in Lithuanian].

Baršauskienė V., Leliūgienė, I. (2001). Sociokultūrinis darbas bendruomenėje. Kaunas: Technologija, 2001. [in Lithuanian].

Bilohur, V. (2013). The Philosophy of Sport as a New Science Area and New Educational Discipline Humanitarian Bulletin of the Zaporizhzhya State Engineering Academy. Issue 54. 138 – 154 [in Ukrainian].

Bilohur, V. (2018). Conceptial sport formation as a socia; system, social institute and social movement in conditions of globalization. Bulletin of the Zaporizhzhya State Engineering Academy. Issue 73. 13 – 24 [in Englich].

Jasaitis, J. (2014). Kaimiškųjų vietovių strateginis valdymas. Metodinis leidinys savivaldybių darbuotojams. BMK leidykla, Vilnius. [in Lithuanian].

Kroeber A., Kluckhohn C. (1952). Culture: A Critical Review of Concepts and Definitions . New York, NY: Vintage. [in English].

Lietuvos Respublikos vietos bendruomenių savivaldos politikos pagrindų įstatymas, 2016 m. birželio 9 d. Nr. , Vilnius. [in Lithuanian].

Nefas S. (2007) Funkcionali vietos bendruomenė Lietuvos kaimuose ir miesteliuose. Daktaro disertacija. Vilnius: MRU. [in Lithuanian].

Nefas, S. (2008). Lietuvos kaimų ir miestelių vietos bendruomenių funkcionalumą lemiantys veiksmai. Viešoji politika ir administravimas, Nr. 23.[in Lithuanian].

Paulikas V., Adomonis V. Vietos savivalda ir sprendimų priėmimas. Viešoji politika ir administravimas, 2003, Nr. 4, 66-73. [in Lithuanian].

Putnam R. D. Kad demokratija veiktų. Vilnius: Margi raštai, 2001. [in Lithuanian].


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Copyright (c) 2020 Lina Jaruševičienе

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

ISSN 2708-0390 (Print) 2708-0404 (Online)