СОЦІАЛЬНЕ ЗНАННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ

Анотація

Сутність зумовленого російсько-українським протистоянням виклику полягає в здатності національної еліти знайти способи, засоби та шляхи збереження цілісності українського суспільства та відновлення територіальної цілісності України. Вітчизняні науковці доклали чимало зусиль у пошуку відповіді на цей історичний виклик, а тому важливо осмислити їхні найбільш вагомі здобутки в умовах російсько-українського проистояння. Значення цих творів зумовлене їхньою спрямованістю на виявлення стійкості та вразливості українського суспільства як соціальної системи. Метою статті є осмислення наукових досліджень соціальних змін в українському суспільстві в умовах російсько-українського протистояння, що відображають вплив соціальної стійкості та соціальної вразливості на процес його відтворення. Завдання статті: 1) огляд здобутків українських науковців у період після Євромайдану і до початку повномасштабної війни; 2) огляд здобутків вітчизняної науки з тематики протидії пандемії коронавірусу; 3) огляд наукових публікацій вітчизняних вчених в період повномасштабної російсько- української війни. Методологія. Аналітичний огляд стану розвитку соціального знання, що спирається на комплексний підхід до виявлення чинників, що посилюють чи послабляють стійкість або вразливість суспільства, та створює передумови для осмислення діалектичного взаємозв’язку стійкості та вразливості як важливої детермінанти, що визначає напрям руху суспільства. Результати дослідження відображені в характеристиці розвитку соціального знання України в умовах російсько-українського протистояння через призму впливу на стійкість і вразливість українського суспільства. Вчені виявили низку факторів вразливості суспільства: 1) відмінність соціально-політичних та соціокультурних орієнтацій більшості населення Донбасу і Галичини; 2) причиною збройного конфлікту на Донбасі стало знецінення людини праці: «населення східних регіонів під впливом російської пропаганди намагалось повернутися до «втраченого раю» радянської епохи, коли людина робітничої професії була значущою та шанованою»; 3) вирішальний вплив на розвиток подій на Сході мали антимодернізаційні процеси в Донбасі та Україні, що зумовили накопичення ризик-потенціалу; 4) розмови про «цивілізаційний вибір» України, що змусили вчених довести: «цивілізація» формується впродовж епохи і до неї неможливо застосувати поняття «вибір», а пошук оптимальної стратегії розвитку країни має спиратися на поняття «модернізація», яке позначає зміни спрямовані на зростання цивілізованості; 5) гібридна війна, розробка концепції якої сприяє виявленню факторів вразливості українського суспільства і слугує підґрунтям для розробки сучасної стратегії національної безпеки; 6) вплив ворожої пропаганди зумовлює необхідність концепції онтології війни і миру, в якій провідна роль належить світогляду, свідомості, ментальності у протистоянні викликам гібридної війни; 7) пандемія COVID-19, виявила нові вразливості: готовність держави і національної системи охорони здоров’я України протидіяти пандемії; 8) низький рівень довіри громадян України до своєї держави та її інститутів, який після початку війни було подолано; 9) недосконала модель національної безпеки України має бути змінена моделлю, яка ґрунтується на національній свідомості, єдності державної влади і громадян; 10) загроза втрати Україною кваліфікованої робочої сили є чинником, що визначає напрям руху суспільства; 11) погіршення умов життя більшості громадян та масове поширення збідніння загрожує зменшенням людського і трудового потенціалу країни. Практичне значення дослідження полягає в тому, що зроблено спробу узагальнення факторів, що зумовлюють вразливість українського суспільства в умовах російсько-українського протистояння.