ФІЛОСОФІЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ КРІЗЬ ПРИЗМУ МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ЕКЛЕКТИКИ: ПОРІВНЯЛЬНО-АНАЛІТИЧНИЙ ВИМІР

Анотація

Використання штучного інтелекту (ШІ) на побутовому рівні, в освітніх, виробничих, соціально-правових і т.д. практиках, перестає бути лише технічним інструментом для пошуку інформації, генерування, представлення та обробки даних. ШІ перетворюється на вагомий чинник соціальних трансформацій, що впливає на комунікацію, управління, публічну сферу, виробництво знання, практики прийняття рішень, науково-дослідницьку діяльність та способи конструювання соціальної реальності. Проблематика ШІ у філософському вимірі набуває особливої як теоретичної так і практичної значущості, оскільки йдеться не тільки про масове використання технологічної інновації, а про зміну конструкту взаємодії людина – суспільство – техніка. Тобто необхідність філософського осмислення даної проблематики – очевидна, а звернення до методологічної еклектики є виправданим, адже саме такий підхід дає змогу уникнути однобічності, виявити евристичний потенціал різних філософських традицій і сформувати цілісне бачення ШІ в контексті сучасних соціальних змін. Неспинний розвиток ШІ як соціокультурного феномену, що потребує філософського осмислення та його практичне використання у всіх сферах людської життєдіяльності створює низку проблемних запитів щодо онтологічного статусу ШІ та методології його дослідження в межах гуманітаристики. У сучасному філософському дискурсі проблема ШІ розглядається через призму соціальної філософії, філософії науки і техніки, феноменології, етики тощо. Концептуальні підходи щодо осмислення ШІ розглядаються в роботах: А. Тюрінга, Дж. Серла, Е. Кларка, Д. Чалмерса, Г. Дрейфуса, Д. Айді, Л. Флоріді, Ю. Н. Харарі, Н. Бострома, Ш. Валлор, Б. Латура, М. Гайдеґґера, Ю. Габермаса, де акцентується увага лише на окремих аспектах проблеми. Це засвідчує необхідність порівняльно-аналітичного синтезу наявних підходів та підтверджує методологічну доцільність звернення до еклектизму як до впорядкованої дослідницької стратегії. Обґрунтування методологічної виправданості еклектичного підходу у філософії ШІ через порівняльно- аналітичний розгляд фундаментальних концепцій ШІ та виявлення їх евристичного потенціалу для цілісного осмислення взаємодії людини та ШІ. Констатуючи той факт, що ШІ є багатовимірним феноменом, який поєднує когнітивний, антропологічний, технократичний, соціально-філософський та етичний виміри. Показано, що порівняльно-аналітичний підхід зосереджується на проблемах інтелектуальності, мислення і симуляції розуму; феноменологічний – на трансформації людського досвіду й технічному посередництві; соціально-філософський вказує на зміні комунікативних практик, владних механізмів і статусу людини в алгоритмізованому суспільстві; а етичний концентрується на питаннях відповідальності, контролю та нормативного регулювання. Обґрунтовано, що методологічна еклектика у дослідженні ШІ є не довільним поєднанням різнорідних концепцій, а впорядкованою дослідницькою стратегією, яка дає змогу інтегрувати евристичні можливості різних підходів відповідно до складності самого об’єкта дослідження. Висновки. Філософія штучного інтелекту в сучасному науковому філософському дискурсі, закономірно, розвивається в умовах методологічної еклектики, оскільки окремі концептуальні підходи не забезпечує ґрунтовного пояснення цього феномена. Обґрунтовано, що методологічно впорядкована еклектика є виправданим механізмом порівняльно-аналітичного дослідження ШІ, оскільки сприяє цілісному розумінню його природи, функціоналу, впливу на людину та суспільство в контексті гуманітаристики.