ГУМАНІСТИЧНИЙ ВИМІР РОЗУМНОГО МІСТА У ПРОЦЕСАХ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2026-26-103-03Ключові слова:
smart city, ontology of the city, discourse, post-war reconstruction, digital transformation, urban space, socio-philosophical analysis, humanistic dimension, У статті здійснено соціально-філософське осмислення феномену розумного міста крізь призму онтологічного та дискурсивного підходів у контексті повоєнної відбудови України. Розумне місто інтерпретується не лише як технологічна модель організації урбаністичного простору, а як особлива форма буття міста, що конструюється у взаємодії матеріальних інфраструктур, цифрових середовищ та соціальних практик. У цьому сенсі воно постає як онтологічно новий тип урбаністичної реальності, в якій змінюються способи присутності людини, структури взаємодії та механізми соціальної організації. Метою дослідження є виявлення онтологічних засад та дискур- сивних практик формування розумного міста, а також аналіз його ролі як концептуального і практичного інстру- менту повоєнної реконструкції українського соціального простору. У статті досліджено, яким чином дискурс «розумного міста» функціонує як поле смислотворення, в межах якого формуються нові уявлення про місто, розвиток, безпеку, ефективність та якість життя. Проаналізовано трансформацію урбаністичного буття під впли- вом цифрових технологій, мережевих комунікацій та штучного інтелекту, що змінюють не лише функціональні характеристики міста, але й його символічні, нормативні та екзистенційні виміри. Обґрунтовано, що розумне місто як дискурсивний конструкт задає нові рамки інтерпретації відбудови, в яких технологічність поєднується з ідеями сталості, відкритості та участі. Особлива увага приділена аналізу ризиків редукції міського буття до тех- нократичних моделей, що ігнорують гуманістичний вимір існування людини у місті. У цьому контексті підкрес- люється необхідність переосмислення розумного міста як простору людського досвіду, комунікації та соціальної солідарності, а не лише як системи управління даними та інфраструктурами. Запропоновано підхід до розгляду розумного міста як багаторівневого феномену, що поєднує онтологічний, аксіологічний та дискурсивний виміри, які визначають напрями повоєнної трансформації українських міст. Доведено, що відбудова України потребує не лише фізичної реконструкції міського простору, а й переосмислення його смислових та ціннісних підвалин, у межах яких розумне місто постає як проєкт майбутнього, що інтегрує технології, суспільство та людину. Стаття формує теоретичне підґрунтя для подальшого дослідження розумного міста як соціально-філософського фено- мену, що відображає глибинні трансформації сучасної урбаністичної реальності в умовах посткризового розви- тку.Анотація
У статті здійснено соціально-філософське осмислення феномену розумного міста крізь призму онтологічного та дискурсивного підходів у контексті повоєнної відбудови України. Розумне місто інтерпретується не лише як технологічна модель організації урбаністичного простору, а як особлива форма буття міста, що конструюється у взаємодії матеріальних інфраструктур, цифрових середовищ та соціальних практик. У цьому сенсі воно постає як онтологічно новий тип урбаністичної реальності, в якій змінюються способи присутності людини, структури взаємодії та механізми соціальної організації. Метою дослідження є виявлення онтологічних засад та дискурсивних практик формування розумного міста, а також аналіз його ролі як концептуального і практичного інструменту повоєнної реконструкції українського соціального простору. У статті досліджено, яким чином дискурс «розумного міста» функціонує як поле смислотворення, в межах якого формуються нові уявлення про місто, розвиток, безпеку, ефективність та якість життя. Проаналізовано трансформацію урбаністичного буття під впливом цифрових технологій, мережевих комунікацій та штучного інтелекту, що змінюють не лише функціональні характеристики міста, але й його символічні, нормативні та екзистенційні виміри. Обґрунтовано, що розумне місто як дискурсивний конструкт задає нові рамки інтерпретації відбудови, в яких технологічність поєднується з ідеями сталості, відкритості та участі. Особлива увага приділена аналізу ризиків редукції міського буття до технократичних моделей, що ігнорують гуманістичний вимір існування людини у місті. У цьому контексті підкреслюється необхідність переосмислення розумного міста як простору людського досвіду, комунікації та соціальної солідарності, а не лише як системи управління даними та інфраструктурами. Запропоновано підхід до розгляду розумного міста як багаторівневого феномену, що поєднує онтологічний, аксіологічний та дискурсивний виміри, які визначають напрями повоєнної трансформації українських міст. Доведено, що відбудова України потребує не лише фізичної реконструкції міського простору, а й переосмислення його смислових та ціннісних підвалин, у межах яких розумне місто постає як проєкт майбутнього, що інтегрує технології, суспільство та людину. Стаття формує теоретичне підґрунтя для подальшого дослідження розумного міста як соціально-філософського фено- мену, що відображає глибинні трансформації сучасної урбаністичної реальності в умовах посткризового розвитку.
Посилання
Антопулос Л. Розуміння сфери розумного міста: огляд літератури. Transforming City Governments for Successful Smart Cities. 2015. Т. 1. С. 9–21.
Верн Ж. Париж двадцятого століття: роман. Пер. з фр. М. Абрамова. Київ: Вид-во Жупанського, 2018. 248 с.
Галапуп Л. О. Формування механізму сталого розвитку міської транспортної системи на засадах концепції «розумного» міста. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2019. Вип. 3 (20). С. 65–69.
Габермас Ю. Теорія комунікативної дії. Т. 1. Бостон: Beacon Press, 1984. 465 с.
Гайдеггер М. Будувати, жити, мислити. У кн.: Поезія, мова, мислення. Нью-Йорк: Harper & Row, 1971. С. 141–160.
Кастельс М. Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура. Т. 1: Піднесення мережевого суспільства. Оксфорд: Blackwell, 2010. 597 с.
Корепанов О. С. Методологічні засади статистичного забезпечення управління розвитком «розумних» сталих міст в Україні: дис. … д-ра екон. наук: 08.00.10. Київ, 2018. 638 с.
Кунанець Н., Пасічник В., Химич Г. Досвід реалізації проектів класу «розумне місто» на основі інформаційних і телекомунікаційних технологій. Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. 2016. № 14. С. 17–37.
Мельник М. І. (ред.). Трансформація структури економіки міст Західного регіону України: монографія. Львів: Інститут регіональних досліджень ім. М. І. Долішнього НАН України, 2021. 529 с.
Мураєв Є. В. Український досвід впровадження концепції смарт-міст: основні досягнення та проблеми. Вісник Хмельницького національного університету. 2020. № 2. Т. 10. С. 23–28.
Пінь А. М. Концепція розумного міста в контексті розвитку інноваційного управління. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2018. Вип. 4 (132). С. 114–118.
Позднякова А. М. Впровадження концепції розумних сталих міст в Україні: особливості та рекомендації. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. 2019. № 2 (70). С. 49–57. DOI: https://doi.org/10.32782/2520-2200/2019-2-33
Смарт сіті – рейтинг середніх міст Європи. Віденський технічний університет. 2007. 26 с. URL: http://www.smart-cities.eu/download/smart_cities_final_report.pdf
Чукут С. А., Дмитренко В. І. Смарт-сіті чи електронне місто: сучасні підходи до розуміння впровадження е-урядування на місцевому рівні. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 13. С. 89–93.
Каралью А., Дель Бо К. Розумні міста та міська політика: огляд. Cities. 2021. Т. 110. С. 103–112. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cities.2020.103112
Організація Об’єднаних Націй. Світовий звіт про міста 2022: бачення майбутнього міст. Нью-Йорк: UN-Habitat, 2022. 260 с.
Європейська Комісія. Розумні міста та спільноти: досягнення та перспективи. Брюссель, 2023.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Всі права на опубліковані статті належать авторам відповідно ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому авторами надається дозвіл на публікації статті в журналі "Humanities Studies". Автори мають право використовувати матеріал статті в будь-якому форматі на основі неексклюзивного поширення роботи за умов посилання на першоджерело, тобто публікацію в журналі "Humanities Studies".