ГУМАНІСТИЧНИЙ ВИМІР РОЗУМНОГО МІСТА У ПРОЦЕСАХ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті здійснено соціально-філософське осмислення феномену розумного міста крізь призму онтологічного та дискурсивного підходів у контексті повоєнної відбудови України. Розумне місто інтерпретується не лише як технологічна модель організації урбаністичного простору, а як особлива форма буття міста, що конструюється у взаємодії матеріальних інфраструктур, цифрових середовищ та соціальних практик. У цьому сенсі воно постає як онтологічно новий тип урбаністичної реальності, в якій змінюються способи присутності людини, структури взаємодії та механізми соціальної організації. Метою дослідження є виявлення онтологічних засад та дискурсивних практик формування розумного міста, а також аналіз його ролі як концептуального і практичного інструменту повоєнної реконструкції українського соціального простору. У статті досліджено, яким чином дискурс «розумного міста» функціонує як поле смислотворення, в межах якого формуються нові уявлення про місто, розвиток, безпеку, ефективність та якість життя. Проаналізовано трансформацію урбаністичного буття під впливом цифрових технологій, мережевих комунікацій та штучного інтелекту, що змінюють не лише функціональні характеристики міста, але й його символічні, нормативні та екзистенційні виміри. Обґрунтовано, що розумне місто як дискурсивний конструкт задає нові рамки інтерпретації відбудови, в яких технологічність поєднується з ідеями сталості, відкритості та участі. Особлива увага приділена аналізу ризиків редукції міського буття до технократичних моделей, що ігнорують гуманістичний вимір існування людини у місті. У цьому контексті підкреслюється необхідність переосмислення розумного міста як простору людського досвіду, комунікації та соціальної солідарності, а не лише як системи управління даними та інфраструктурами. Запропоновано підхід до розгляду розумного міста як багаторівневого феномену, що поєднує онтологічний, аксіологічний та дискурсивний виміри, які визначають напрями повоєнної трансформації українських міст. Доведено, що відбудова України потребує не лише фізичної реконструкції міського простору, а й переосмислення його смислових та ціннісних підвалин, у межах яких розумне місто постає як проєкт майбутнього, що інтегрує технології, суспільство та людину. Стаття формує теоретичне підґрунтя для подальшого дослідження розумного міста як соціально-філософського фено- мену, що відображає глибинні трансформації сучасної урбаністичної реальності в умовах посткризового розвитку.