КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК КЛЮЧОВИЙ ДРАЙВЕР ТРАНСФОРМАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Анотація

У статті здійснено соціально-філософське осмислення ролі критичного мислення як ключового чинника трансформації організаційної культури в умовах зростаючої невизначеності, цифрових трансформацій та глобалізаційних змін. Організаційна культура розглядається як багатовимірний соціально-ціннісний феномен, що визначає способи інтерпретації реальності, прийняття управлінських рішень і формування колективних моделей поведінки в організаціях. Метою дослідження є комплексний аналіз взаємозв’язку критичного мислення та організаційної культури, а також обґрунтування їх ролі у формуванні адаптивних, рефлексивних та інноваційно орієнтованих організаційних систем. У статті проаналізовано класичні та сучасні теоретичні підходи до організаційної культури та критичного мислення, зокрема ідеї раціональності, комунікативної дії, влади знання та когнітивних практик, що дозволило виявити їхній концептуальний потенціал для пояснення трансформаційних процесів у сучасних організаціях. Визначено, що критичне мислення функціонує не лише як індивідуальна когнітивна здатність, але й як соціально вбудована практика, яка впливає на цінності, норми, комунікацію та інтерпретаційні моделі всередині організації. Виявлено та систематизовано ключові проблеми розвитку організаційної культури в умовах невизначеності, зокрема обмеженість рефлексивних практик, домінування ієрархічних моделей мислення, дефіцит відкритої комунікації та вплив цифрових середовищ на когнітивні процеси. Особлива увага приділена структурним елементам організаційної культури – базовим припущенням, цінностям, нормам, поведінковим практикам і символічним формам – у яких інтегрується критичне мислення як механізм переосмислення досвіду та формування нових управлінських підходів. Обґрунтовано, що розвиток культури критичного мислення сприяє формуванню організаційної стійкості, підвищенню якості прийняття рішень, розвитку інноваційності та зміцненню довіри в колективі. Запропоновано концептуальні підходи до інтеграції критичного мислення у ціннісні, нормативні, комунікативні та поведінкові компоненти організаційної культури, що забезпечують її трансформацію відповідно до викликів сучасності. Стаття поєднує соціально-філософський, управлінський та міждисциплінарний підходи, дозволяючи розглядати організаційну культуру як динамічну систему, у якій критичне мислення виступає не лише інструментом аналізу, але й фундаментом формування нових моделей взаємодії, інтерпретації та колективної дії. Соціально-філософські виміри досліджуваного феномену охоплюють когнітивний, етичний, комунікативний та поведінковий аспекти, що визначають здатність організацій до саморефлексії, адаптації та розвитку в умовах невизначеності.