ДИЗАЙН І КУЛЬТУРНИЙ ПРОФІЛЬ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ НА СЛОБОЖАНЩИНІ ХІХ СТ.: ДО ПРОБЛЕМИ РОЗРІЗНЕННЯ КУЛЬТУРНИХ І ПОЛІТИЧНИХ КОРДОНІВ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню специфіки структурування освітнього простору на Слобожанщині ХІХ століття у контексті сучасних викликів українській системі освіти та її вразливості в наслідок розмивання культурних і політичних меж національного освітнього простору. Такий ракурс дає змогу глибше визначити роль освіти не лише як механізму трансляції знання та формування культурних цінностей, а в першу чергу, як інституційно-нормативного і символічного простору перетину культурних і політичних кордонів. Звернення до досвіду Слобожанщини ХІХ століття дозволяє вибудувати певні аналогії у відповіді на питання: якою мірою освіта здатна конструювати, деконструювати або трансформувати культурні і політичні межі держави. У статті застосовано комплексу методологічну програму, яка передбачає поєднання діалектико-синтетичного методу з методом історичної компаративістики та феноменологічно-топологічного аналізу у поєднанні з методологічним потенціалом подвійної герменевтики, а також структурно-функціональний підхід. Це дозволяє визначити тенденції трансформації та накладання свого/чужого освітнього і культурного досвіду в межах локально-регіонально окресленого слобожанського освітнього простору. З’ясовано, що історичний досвід «м’якого» розширення кордонів слобожанської регіональної субкультури, що відіграло важливу роль у визначенні освітньо-культурного профілю даного регіону як мультикультурного з акцентом на національно-етнічній унікальності, значно сприятиме розумінню специфіки сучасних націотворчих процесів, які в умовах війни набувають стратегічного значення. У цьому контексті особливого значення набувають комунікативні практики, як стратегічний ресурс недопущення втрати державою молоді, що опинилася в умовах вимушеної освітньої мобільності. У статті зроблені узагальнення, що історико-філософський аналіз динаміки освітнього простору, виразно доводить значущість локальних традицій і культурних практик українського народу у змістовному наповненні освіти, що дозволить сформувати у здобувачів освіти здатність до культурної саморепрезентації та усвідомленої участі у націотворчих процесах.