ВІРТУАЛІЗАЦІЯ І ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ: ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ВИМІР
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2025-25-102-12Ключові слова:
цифрове суспільство, віртуалізація, віртуальна реальність, віртуальний простір, віртуальне середовище, віртуальна комунікація, відчуження, психологічний стан, тривога, самотність, втеча від реальностіАнотація
Сучасні процеси цифровізації, що відбуваються у житті людей, зумовлюють стрімкий перехід їх діяльності у віртуальну форму в різних сферах суспільства. У статті здійснено філософський аналіз соціально-психологічних наслідків віртуалізації, впливу на особистість новітніх форм віртуального відчуження. Мета статті – дослідження впливу віртуальної реальності на буття людини, на трансформацію форм відчуження сучасної людини та психологічні особливості взаємодії особистості з віртуальним середовищем. Методологія дослідження ґрунтується на холістичному підході, сукупності методів, серед яких історико-філософський, дискурсивний, герменевтичний, семіотичний, антропологічний, діяльнісний, праксеологічний, системний, наративний, критично-аналітичний, діалектичний, феноменологічний, етимологічний Використано також синергетичну методологію, загальнонаукові та конкретно-наукові методи, зокрема, аналізу і синтезу, індукції й дедукції, узагальнення та аналогії. Висновки та перспективи подальших досліджень. Розглянуто теоретико-методологічні, концептуальні та праксеологічні засади інформаційного суспільства в контексті його віртуалізації та антропологічних вимірів. Обґрунтовано, що віртуальний простір поступово інтегрується у повсякденне життя, формуючи нові моделі комунікації, соціальної участі та ідентифікації. Встановлено, що віртуалізація як багатоаспектний феномен здійснює значний вплив на людину та її буття, форми соціальної взаємодії, формування ідентичності та спотворює сприйняття реальності, породжує нові форми соціального відчуження. Аргументовано, що для дедалі більшої кількості людей віртуальний простір та віртуальна реальність стають важливішими і більш значущими, ніж фізичний (реальний) простір та фізична реальність. Доведено, що психоемоційні стани, зумовлені перебуванням у цифровому просторі, впливають на особистісне благополуччя, на підвищення тривожності, самотності та втечі від реальності, стають формами сучасного відчуження – від себе, інших і реального світу.
Посилання
Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція / пер. з фр. В. Ховхун. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 230 с.
Власенко Ф. П. Віртуальна реальність як простір соціалізації індивіда. Гуманітарний збірник ЗДІА. 2014. №56. С. 208–217.
Воронкова В. Г., Кивлюк О. П., Нікітенко В. О. Критичне мислення у контексті постмодерністського дискурсу Ж. Бодрійяра. Освітній дискурс. 2023. № 45. С. 29–39.
Воронкова В., Нікітенко В. Проблема трансформації людини у контексті трансгуманізму: методологія циф- рової антропології. Humanities studies:Collection of Scientific Papers. Zaporizhzhia : Publishinghouse «Helvetica», 2023. Вип. 16 (93). С. 9–17.
Головська І. Г., Хрустальова А. Є. Психологічні особливості запобігання страху самотності як профілактики тривожності. Габітус. Науковий журнал. Випуск 61. Видавничий дім «Гельветика», 2024. С. 162–167.
Данильян О. Г., Дзьобань О. П. «Симулякр» : концептуалізація феномена у постнеокласичній філософії. Інформація і право. 2016. № 2 (17). С. 66–76.
Дзьобань О. П., Соснін О. В. Віртуальна реальність суспільства постмодерну як соціокультурне тло соціалізації «людини інформаційної». Гуманітарний вісник ЗДІА. 2017. Випуск 69. С. 69−76.
Журба М. А., Пагава О. В., Байдик В. В. Лабіринти віртуального: Тесей у пошуках Аріадни: монографія. Харків: Видавництво «Точка», 2016. 334 с.
Іванов Д. В. Віртуалізація суспільства. Соціологія та соціальна антропологія [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://lib.ru/POLITOLOG/ivanov_d_v.txt (дата звернення: 15.11. 2025).
Кастельс М. Інтернет-галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства / Пер. з англ. Київ: Ваклер, 2007. 304с.
Куцепал С. В. Тлумачення штучного інтелекту у соціально-філософському дискусі: симулякр чи реальність? Людина в цифровому суспільстві: сучасні тренди : монографія / [Т. С. Гиріна, М. А. Козловець, С. В. Куцепал та ін.] ; Аналіт. центр сучас. гуманітаристики. Харків : Право, 2025. С. 44–62.
Лугуценко Т. В. Людина в структурі комунікативної реальності як суб’єкт віртуального простору. Гілея: науковий вісник. 2014. Вип. 81. С. 179–182.
Лучинкіна А. І. Психологічні аспекти віртуальної соціалізації. Проблеми сучасної психології. 2011. Випуск 14. С. 445–454.
Малімон В. І. Віртуальне спілкування і самотність людини. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2015. № 63. С. 108−115.
Медведєва В. Особливості процесу соціалізації особистості в умовах інформаційного суспільства. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, 2016. Вип. 43. С. 584–595. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/npnbuimviv_2016_43_37
Мироненко Г. В. Час віртуального життя: монографія. Київ: Імекс-ЛТД, 2015. 134 с.
Прудникова О. В. Антицінності віртуального простору: філософський аналіз. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2017. № 3 (34). С. 47−56.
Стебельська О. І. До питання про симулякризацію соціокультурного простору. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2022. Вип. 39. С.66–74.
Штепа О. О. Віртуальна реальність: соціально-філософський аналіз. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2022. С. 135–139.
Шоріна Т. Г. Феномен відчуження : сучасні історичні та суб’єктивні модифікації. Мультиверсум. Філософський альманах. 2013. Випуск 8 (126). С. 50–59.
Deleuze Gilles.The Logic of Sense. Columbia University Press, 1990. 393 s.
Hassan R. The Condition of Digitality: A Post-Modern Marxism for the Practice of Digital Life. London: University of Westminster Press, 2020. 199 p.
Kumar, Krishan. Secularization and rationalization in modernization. In: The nature of modern society. On-line. 2024.
Van Dijk J. The Digital Divide. Cambridge: Polity Press, 2020. 188 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Всі права на опубліковані статті належать авторам відповідно ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому авторами надається дозвіл на публікації статті в журналі "Humanities Studies". Автори мають право використовувати матеріал статті в будь-якому форматі на основі неексклюзивного поширення роботи за умов посилання на першоджерело, тобто публікацію в журналі "Humanities Studies".