ТРАНСФОРМАЦІЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ЯК ОДИН ІЗ ЕЛЕМЕНТІВ ЕПОХИ ПОСТПРАВДИ

Анотація

Ця стаття присвячена філософському осмисленню та аналізу трансформації моральних цінностей, що відбувається у сучасному суспільстві, яке функціонує в умовах епохи постправди. Дослідження обґрунтовує, що цей аксіологічний зсув є не побічним, а фундаментальним елементом, що визначає механізми функціонування постправди як стійкої культурної установки. Автор виходить із положення, що постмодерністський скепсис щодо універсальних метанаративів створив ідеологічну порожнечу та інтелектуальне підґрунтя для релятивізації істини, що згодом була заповнена емоційно насиченою, факто-ігноруючою риторикою епохи постправди. Ключовим науковим результатом є виявлення та детальний аналіз домінування морального релятивізму, який витісняє універсальні етичні імперативи і призводить до індивідуалізації та приватизації моралі. Цей процес перетворює моральність із колективного регулятора на елемент особистої ідентичності чи персонального брендингу, посилюючи ерозію етичної відповідальності та соціальну фрагментацію. Особлива увага приділяється обґрунтуванню того, що в умовах постправди етика набуває інструментального характеру. Моральна легітимація політичних рішень через апеляцію до емоцій та «вищої моралі» своєї групи замінює раціональну аргументацію та об'єктивний аналіз. Це створює етичну дисфункцію у публічній сфері, руйнує довіру до інститутів, заснованих на фактах і законі, і посилює авторитарну спокусу. Крім того, трансформація цінностей ускладнює етичне управління соціальними інноваціями та новими технологіями, такими як ШІ, через відсутність консенсусу щодо моральних рамок. У висновках наголошується на критичній необхідності пошуку нового морального якоря. Конструктивні стратегії включають звернення до плюралістичного універсалізму – примирення плюралізму з мінімальним універсальним ядром етики, а також відновлення аксіологічного статусу істини як фундаментального морального імперативу для забезпечення стійкості демократичних суспільств.