ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УСИНОВЛЕННЯ ТА МОЖЛИВІ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Анотація

Актуальність теми. Усиновлення, як соціально-правовий інститут, невіддільне від розвитку людства та багатьох культур, характер та регулювання яких змінювалися з часом (Andrzejewski, 2024). Усиновлення включає не лише практичні правові аспекти, але й емоційні, психологічні та соціальні виклики, з якими стикаються не лише усиновлювачі та усиновлені, біологічні батьки, а й суспільство (Pivoriene, 2020). Одним із фундаментальних питань, що порушуються інститутом усиновлення, є ідентичність сім'ї та значущість стосунків (Perkumienė et al., 2021). Традиційна модель сім'ї в більшості суспільств базується на біологічних стосунках між особами, тому усиновлення, коли дітей усиновлюють небіологічні батьки, може створювати проблеми та виклики в розумінні того, що являє собою сім'я та яке значення мають її стосунки (Lyttle et al., 2024). Усиновлювальні батьки, усиновлюючи дитину, беруть на себе відповідальність за її благополуччя, виховуючи та навчаючи її так, ніби це їхня власна дитина, але часто стикаються зі складними емоційними проблемами, пов'язаними зі знанням біологічного походження дитини (Brown et al., 2024). Крім того, усиновлення часто створює психологічні та юридичні труднощі для усиновленої особи, особливо коли дитина дізнається про своє біологічне походження (Messina et al., 2024). Питання, пов'язані з ідентичністю, почуттям приналежності та можливістю знати своїх біологічних батьків, можуть стати серйозними викликами для сім'ї в міру дорослішання усиновленої особи та призвести до небажаних наслідків. Постановка задачі. Під час аналізу інституту правового регулювання усиновлення виділяється кілька основних проблем. Проблема надання згоди на усиновлення дитини особами, які беруть участь у процесі усиновлення, реалізація немайнових прав майбутнього усиновленого та право усиновленої дитини знати своїх біологічних батьків, оскільки ця інформація безпосередньо пов'язана з особистістю дитини, її емоційним благополуччям та повноцінністю її особистого життя. Задачі дослідження. Проаналізувати аспекти правового регулювання усиновлення, визначивши ключові проблеми та виклики. Методологія. Для належного розкриття теми статті та досягнення поставленої мети й завдань було використано такі методи дослідження: аналіз документів, метааналіз, системний аналіз, порівняльний, логіко-аналітичний. Усиновлення або соціальне батьківство вважається альтернативою біологічному батьківству, оскільки усиновлення показує, що батьківство – це не тільки генетичний зв'язок. Найважливішою метою усиновлення є забезпечення дитини любов'ю, безпекою та можливостями вирости повноцінною людиною, незалежно від її біологічного походження або минулих обставин. Судова практика Литви показує, що при вирішенні питань, пов'язаних з усиновленням, особлива увага приділяється захисту немайнових прав дитини. Суди наголошують на пріоритетності інтересів дитини, необхідності враховувати думку дитини.