ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ІНВАЛІДНОСТІ

Анотація

Актуальність теми. Обмеження дієздатності є важливим правовим заходом, спрямованим на захист осіб, які через свої психічні або поведінкові розлади не здатні повністю розуміти характер своїх дій та/або контролювати їх. За останнє десятиліття концепція обмеження дієздатності в Литві кардинально змінилася. Від встановлення повної недієздатності для осіб з психічними розладами відбувся перехід до альтернативних та менш обмежувальних заходів (Beliūnienė, 2022). Ці зміни значною мірою зумовлені зміною підходу до інвалідів та форм їх захисту на міжнародному рівні. Інститут обмеження дієздатності необхідний для захисту вразливих осіб, але на практиці необхідно ретельно оцінювати кожен випадок індивідуально, забезпечуючи обмеження прав особи лише в необхідній мірі та дотримання вимог як національних, так і міжнародних правових актів. У Литві ця процедура регулюється Цивільним кодексом та іншими пов'язаними з ним правовими актами. Стаття 2.5 Цивільного кодексу Литовської Республіки (ЦК). Стаття 11 Закону про права осіб з інвалідністю передбачає, що особа, яка через психічний розлад не може розуміти значення своїх дій у певній сфері або контролювати їх, може бути визнана судом недієздатною в цій сфері. Тим часом особа, яка частково не здатна розуміти значення своїх дій у певній сфері або контролювати їх, може бути визнана обмежено дієздатною в цій сфері. Зазвичай, дієздатність особи може бути обмежена рішенням суду з урахуванням висновків медичних експертів та фактичного стану особи. Обмеження дієздатності особи є важливим правовим заходом, який забезпечує захист прав вразливих осіб та водночас створює умови для належного представництва їхніх інтересів. Литовське суспільство старіє, тому все більше людей стикаються зі старечою деменцією, хворобою Альцгеймера або іншими когнітивними розладами (Pūraitė-Andrikienė, 2024). Як наслідок, зростає кількість випадків, коли людям потрібна допомога у вирішенні юридичних та фінансових питань. Крім того, зростає кількість діагностованих психічних розладів, таких як депресія, біполярний розлад або шизофренія, які також можуть впливати на здатність людини приймати рішення (Uscila et al., 2022). Важливо знайти баланс між забезпеченням автономії людини та необхідністю захистити її від потенційних ризиків, таких як фінансове шахрайство, необдумані операції або неналежні рішення, які можуть завдати їй шкоди (Kraniuskienė, 2024). Постановка задачі. При аналізі інституту правового регулювання обмеження дієздатності особи виділяється кілька основних проблем. Перш за все, варто згадати про невизначеність регулювання обмеження дієздатності юридичної особи та його різне тлумачення в судовій практиці. Ще однією проблемою є забезпечення принципів пропорційності та обґрунтованості. При обмеженні дієздатності особи необхідно дотримуватися балансу між захистом особистих прав та суспільними інтересами, але на практиці часто трапляються випадки, коли обмеження застосовуються непропорційно або занадто широко. Третя проблема, що виникає, пов'язана зі встановленням опіки та піклування. Якщо особа визнана недієздатною або обмежено дієздатною в певній сфері, суд повинен призначити опікуна або піклувальника. На практиці виникають проблеми щодо підбору відповідних опікунів або піклувальників та їх підготовки до виконання цих обов'язків. Методологія. Для адекватного розкриття теми дипломної роботи та досягнення поставленої мети й завдань було застосовано такі методи дослідження: порівняльний, аналіз документів, узагальнення та логіко-аналітичний. Порівняльний метод було застосовано з метою порівняння досвіду Литви та інших зарубіжних країн, пов'язаного з обмеженням дієздатності, з теоретичної та практичної точки зору, а також для вивчення правового регулювання цього інституту.Метод аналізу документів дозволив заглибитися в різні явища та зрозуміти минуле, зафіксоване в письмових джерелах. Цей метод дослідження слугував для збору даних не лише з національних правових актів, а й із зарубіжних країн, правових актів ЄС, що регулюють норми обмеження дієздатності. Метод узагальнення мав на меті систематизувати та узагальнити зібрану інформацію про обмеження дієздатності, дані чи факти та представити їх таким чином, щоб було легше зрозуміти основні риси цього інституту та підготувати висновки дипломної роботи. Логіко-аналітичний метод було застосовано для аналізу розглянутої теми, пов'язаної з обмеженням дієздатності особи, та виявлення теоретичних та практичних питань.