ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ДОБРОЧЕСНОСТІ ЯК СКЛАДОВА ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ОСВІТИ

Анотація

Стаття пропонує філософсько-освітнє обґрунтування культури доброчесності як важливої складової дизайнерської освіти й розглядає дизайн ХХІ століття як життєтворчу практику, що формує сценарії повсякдення, моделі взаємодії, норми та інститути – від матеріальних артефактів і сервісів до організаційних структур та цифрових інтерфейсів. Метою дослідження є філософсько-освітнє осмислення культури доброчесності як ядра життєтворчої підготовки сучасного дизайнера, а також виявлення етичних, методологічних і соціально-інституційних аспектів, що визначають характер відповідального проєктування в умовах екологічних, соціальних та інформаційних викликів. Показано, що цей потенціал розгортається в полі екологічної, соціальної та інформаційної криз, де локально “ефективні” рішення ініціюють накопичувальне виснаження ресурсів і технологічні залежності, а створення нових технологій ускладнюється непередбачуваністю їхнього соціального “життєвого циклу” та багаторівневою взаємодією акторів. Отже, поряд з інструментальними компетенціями необхідна практична мудрість та етична рефлексія довгострокових наслідків. У фокусі статті філософсько-освітня рамка формування доброчесності: етика чеснот Арістотеля, набуття стійких настанов через дію й вибір “міри”; розуміння дизайну як практики з її “внутрішніми благами”, що потребують захисту від домінування зовнішніх впливів (А. Макінтайр). Аргументовано, що культура доброчесності повинна бути ядром філософсько-освітньої рамки підготовки дизайнерів. Вона мислиться як поєднання внутрішніх чеснот характеру з організованою практикою навчання, студійним повторенням і публічною аргументацією рішень, формуванням стійких настанов через дію і підтриманням внутрішніх благ практики всупереч тиску зовнішніх впливів. Зроблено висновок: культура доброчесності, інтегрована у навчальні практики, є необхідною умовою відповідального формування справедливих і стійких форм спільного життя. Дизайнерська освіта має бути не лише шкалою компетентностей, а середовищем формування характеру, навчанням практичної мудрості, здатності бачити системні наслідки та працювати з цінностями зацікавлених сторін.