НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНА ПРАКТИКА ЗБЕРЕЖЕННЯ Й ФОРМУВАННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2025-24-101-21Ключові слова:
національно-патріотичне виховання, соціокультурні практики, ідентичність, національна ідентичність, національні наративи, національні архетипи, людинаАнотація
У статті досліджено національно-патріотичне виховання як соціокультурну практику збереження і формування ідентичності в умовах інформаційної сучасності, культурного релятивізму, кризи ідентифікаційних структур та екзистенційної дестабілізації. Завданням дослідження є висвітлення філософсько-культурологічного контексту національно-патріотичного виховання; аналіз змін у сприйнятті ідентичності в контексті актуальних інформаційно-культурних викликів; окреслення ролі медіа як чинника, що здійснює вплив на ідентичність; аргументування онтологічної значущості звернення до національних архетипів / колективної пам’яті як чинників внутрішньої структурованості особистості; осмислення національно-патріотичного як соціокультурну практику смислотворення й екзистенційної відповідальності людини. Показано, що в сучасній інформаційній реальності ідентичність не є фіксованою, а функціонує як гнучка конструкція, що перебуває в режимі постійної реконфігурації. У цій ситуації особливої актуальності набувають соціокультурні практики з потужним інтегративним потенціалом, однією з яких є національно-патріотичне виховання, спрямоване на збереження та формування внутрішньої орієнтації людини на історичну спадкоємність та цінність належності до національної спільноти та національної культури. Національно-патріотичне виховання розглядається не як інструментальна ідеологема, а як матриця формування внутрішньої етичної орієнтації людини, здатної поєднати свободу вибору з відповідальністю за збереження нації й держави. Реконструкція національної ідентичності на підставі архетипів, колективної пам’яті та національних наративів, що є феноменами життєтворчості, набуває статусу ключового чинника.Зазначено, що національно-патріотичне виховання здатне виконувати стабілізаційну функцію в умовах символічного перевантаження й інформаційної надмірності, забезпечуючи культурну цілісність особистості людини.Висновок. Звернення до національних архетипів українського народу та актуалізація історичної пам’яті виступають дієвими стратегіями національно-патріотичного виховання, яке спрямоване на укорінення сучасної людини в національно-культурному бутті.
Посилання
Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти України ; затверджена Наказом МОН України № 527 від 06.06.2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0527729-22#n12.
Вельш В. Наш постмодерний модерн / пер. з нім. А.-Л. Богачова, М. Д.Култаєвої, Л. А. Ситніченко. Київ: Альтерпрес, 2004. 328 с.
Ваннер К. Тягар мрій: Історія та ідентичність у пострадянській Україні / пер. з англ. Ю. Буйських. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2023. 316 с.
Вишинський С. Д. Виклики і трансформації людської ідентичності в постантропогенному світі. Ідентичність людини: філософсько-антропологічний аналіз. Київ, 2023. С. 222–238.
Воропаєва Т. Формування спільної ідентичності громадян України в контексті інформаційної безпеки. Культурологічна думка. 2011. № 3. С. 58–66.
Гриценко О. М. Мас-медіа в процесах демократичних трансформацій українського суспільства (політико-культурологічний аспект) : автореф. дис. … д-ра політ. наук : 23.00.03 – політична культура та ідеологія ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Ін-т журналістики. Київ, 2003. 39 с.
Кримський С. Б. Під сигнатурою Софії. Київ: Києво-Могилянська академія, 2008. 367 с.
Мирон-Орлик Д. Українській світогляд. Український ідеалізм. Основи ідеології / ред. упорядник О. Однороженко. Київ: Вид-во Марка Мельника, 2023. С. 173– 198.
Лютий Т. В. Модифікації ідентичності в українській масовій культурі (випадок впливу мас-медіа). Tertium non datur: проблема культурної ідентичності в літературно-філософському дискурсі XIX–XXI ст. Київ, 2014. С. 395–419.
Хамітов Н. Філософія: світ людини. Київ: Либідь, 2003. 432 с.
Череповська Н. І. Медіапсихологічні особливості патріотизму молоді в інформаційну добу. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2021. Вип. 48 (51). С. 188–200.
Abrams D., Hogg M. Social Identity and Social Cognition. 1999. URL: https://www.researchgate.net/publication/220024819_Social_Identity_and_Social_Cognition.
Bauman Z. Liquid Modernity. Cambridge, UK: Polity Press; Malden, MA: Blackwell Publishers, 2000. 238 p.
Benjamin W. Theses on the Philosophy of History. Illuminations: Essays and Reflections / ed. H. Arendt; trans. H. Zohn. New York: Harcourt, Brace & World, 1968. Р. 253–264.
Castells M. The Rise of the Network Society, The Information Age: Economy, Society and Culture, Vol. I. Cambridge, MA; Oxford, UK: Blackwell, 1996. 556 р.
Fukuyama F. Identity: The Demand for Dignity and the Politics of Resentment. New York: Farrar, Straus and Giroux, 2018. 218 p.
Habermas J. Between Facts and Norms: Contributions to a Discourse Theory of Law and Democracy / trans. W. Rehg. Cambridge, MA: MIT Press, 1996. 676 р.
Korostelina K. V. Constructing the Narratives of Identity and Power: Self-Imagination in a Young Ukrainian Nation. London, UK: Bloomsbury Academic, 2014. 259 p.
MacIntyre A. After Virtue: A Study in Moral Theory. 3rd ed. Notre Dame: University of Notre Dame Press, 2007. 286 p.
Ricoeur P. Oneself as Another / trans. K. Blamey. Chicago & London: University of Chicago Press, 1992. 373 р.
Ophir A. M. The Ideal Speech Situation: Neo-Kantian Ethics in Habermas and Apel. Kant’s Practical Philosophy Reconsidered / ed. Y. Yovel. Dordrecht: Springer, 1989. P. 213–234.
Teodorescu A., Jacobsen M. H. Death in Contemporary Popular Culture. London: Routledge, 2019. 254 p.
Toffler A. The Third Wave. New York: Bantam Books, 1980. 537 p.
Yermolenko V. Volodymyr Yermolenko, a Ukrainian philosopher, considers his national identity. 2022. URL: https://internews.ua/en/about/media/economist-mar-2022
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
