ПРОФІЛАКТИКА СТИГМАТИЗАЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ ЯК ЗАПОРУКА ПОДОЛАННЯ ВІДЧУЖЕННЯ ЛЮДИНИ У СИТУАЦІЇ COVID–19

Анотація

Стаття присвячена аналізу профілактики стигматизації як ключового чинника подолання соціального та психологічного відчуження людини в сучасному суспільстві. Метою дослідження є філософсько-антропологічний та соціогуманітарний аналіз феномену стигматизації як форми соціального відчуження, а також визначення теоретичних і практичних підходів до її профілактики в контексті формування інклюзивного суспільства. У межах цього дослідження передусім здійснюється аналіз еволюції категорії «відчуження» – від класичних концепцій Гегеля та Маркса, які пов’язували її з розривом між людиною та її сутністю, до сучасних інтерпретацій, що надають їй герменевтичного, феноменологічного та етико-екзистенційного виміру. Автор показує, що стигма є багатовимірним феноменом, який включає культурні, соціальні, психологічні та цифрові аспекти взаємодії, і що її прояви не обмежуються окремими групами, а впливають на рівень солідарності та гуманістичних цінностей у суспільстві. Особлива увага приділяється етичному виміру відносин із «Іншим», акцентуючи на необхідності проактивного формування умов інклюзії, де повага, емпатія та критичне мислення стають основою соціальної інтеграції.У дослідженні виокремлено міждисциплінарний підхід, який поєднує філософські концепти відчуження та «іншості», психологічні практики підтримки маргіналізованих груп, освітні програми, що формують культуру діалогу, та медіа-стратегії, спрямовані на деконструкцію стереотипів і цифрову безпеку. Автор показує, що освіта та культура комунікації є ключовими механізмами профілактики стигматизації, оскільки вони не лише зменшують упередження, а й сприяють розвитку етичної свідомості, відповідальності та здатності до взаємодії на рівних. Стаття також окреслює практичне значення дослідження: впровадження педагогіки відповідальності, психоедукаційних програм, публічних просторів пам’яті та медіакампаній дозволяє формувати соціальні практики, які запобігають маргіналізації, відновлюють гідність людини та сприяють розвитку інклюзивного, солідарного та гуманного суспільства. Таким чином, профілактика стигматизації розглядається як довготривалий процес, що інтегрує етичні, соціальні та культурні інструменти, та як фундаментальний імператив сучасної гуманітарної політики.