ПРОБЛЕМА САМОСТІ: «Я» ЯК БАГАТОСТРУКТУРНИЙ ФЕНОМЕН
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2025-24-101-10Ключові слова:
проблема самості, дуалізм, панпсихізм, ілюзіонізм, фізікалілм, квантова теорія, проблема «Я», саморефлексіяАнотація
Розглядається проблема самості у філософських та наукових концепціях – дуалізм, панпсихізм, ілюзіонізм, фізикалізм, квантова теорія тощо. Методологічною оcновою статті є порівняльний аналіз філософських і наукових підходів. Використано метод порівняльного аналізу (філософських концепцій Р. Декарта, Д. Локка, Ж.-П. Сартра із сучасними науковими підходами, зокрема А. Дамазіо, Д. Деннета, Г. Нортгоффа). Аналізуються дані з нейронаук для підтвердження або спростування цих теорій; здійснене узагальнення – інтеграцію різних ідей у гіпотезу, що поєднує нейробіологічні, психологічні та філософські аспекти. На основі аналізу класичних та сучасних ідей стосовно пояснення виникнення самості обгрунтовується, що «Я» є багаторівневою структурою, яка постає на перетині нейронних процесів, соціального досвіду, емоційно-вольових процесів, наративної саморефлексії, сенсопризначення. Така позиція включає філософські підходи, зокрема, підкреслюється роль волі (Ж.-П.Сартр), пам’яті (Дж.Локк), дані наукових досліджень, які виходять за рамки матеріалістичних пояснень самості та показують актуальність традиційного дуалістичного трактування проблеми, де основою ідентичності «Я» є душа як основа для свідомості, інтелекту та волі. З’ясовано, що воля є однією з головних властивостей самості: вона виступає внутрішньою силою, яка формує та зберігає її цілісність об'єднуючи тілесний та соціальний досвід, пам’ять і розум завдяки чому «Я» є не фіксованим й формується у вільних актах та усвідомлених виборах. Висновок. Проблема самості належить до наукових питань, які не мають однозначного тлумачення, тому її слід розглядати з урахуванням різних підходів і концепцій. Аналіз філософсько-наукових концепцій показує, що самість є багаторівневим феноменом, який охоплює нейрофізіологічну основу, емоційне опрацювання досвіду, наративну саморефлексію, мислення, волю, пошук сенсу й водночас є проявом душі, що розглядається як фундаментальної підстави самості. Такий підхід потребує подальших наукових досліджень, їх ретельного аналізу та розробки більш удосконалених теорій.
Посилання
Chalmers, D. J. (1995). Facing up to the problem of consciousness. Journal of Consciousness Studies, 2(3), 200–219.
Cottingham, J. (ред.). The Philosophical Writings of Descartes, Vol. III (Descartes, R., 1991) – 432.
Damasio, A. (1999). The Feeling of What Happens. 386.
Dennett, D.C. (1992). The Self as a Center of Narrative Gravity. Self and Consciousness: Multiple Perspectives. 103–115.
Frankish, K. (2021). Illusionism about Phenomenal Consciousness: Explaining the Illusion. Review of Philosophy and Psychology, 13, 427–453.
Gallagher, S. (2000). Philosophical Conceptions of the Self. Trends in Cognitive Sciences. 4(1), 14–21.
Goff, P., Seager, W., Allen-Hermanson, S. (2022). Panpsychism. Stanford Encyclopedia of Philosophy.
Is The Soul Real? A Neurosurgeon Explores The Evidence (2025). Dallas Conference on Science & Faith). https:// www.youtube.com/watch/41bIJ7hYbLs
Khan, S. (2024). Microtubule-Stabilizer Epothilone B Delays Anesthetic-Induced Unconsciousness in Rats. eNeuro, 11(8): ENEURO.0291-24.
Locke, John (2017). Personal Identity. Stanford Encyclopedia of Philosophy.
Northoff, G. (2016). Brain and Self: Toward a Neurophilosophy of Subjectivity. World Scientific.
Rizzolatti, G., Sinigaglia, C. (2008). Mirrors in the Brain: How Our Minds Share Actions and Emotions. Oxford University Press. 256.
Sartre, Jean-Paul (2013). Existentialism Is a Humanism. Stanford Encyclopedia of Philosophy.
Bergson, H. (2021). Henri Bergson. Stanford Encyclopedia of Philosophy.
Strawson, G. (2006). Realistic Monism: Why Physicalism Entails Panpsychism. Journal of Consciousness Studies, 13(10–11), 3–31.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу