РОЗУМНЕ МІСТО ЯК ФІЛОСОФСЬКИЙ ФЕНОМЕН

Анотація

У статті здійснено філософсько-культурологічний аналіз феномену «розумного міста» як багатовимірного явища, що виходить за межі технічних та інфраструктурних проєктів і постає як простір свободи, відповідальності та співбуття. Показано, що smart city у сучасному світі функціонує не лише як інструмент цифровізації та оптимізації міських процесів, а як лабораторія нових соціальних практик, моральних орієнтацій і культурних смислів. Розглянуто класичну традицію осмислення міста: від античного polis, який у Аристотеля був формою реалізації людської природи як істоти політичної та етичної, до української філософської думки Григорія Сковороди, що підкреслює значення «сродної праці» та внутрішньої гармонії як засад колективного життя. У статті показано, що ідея smart city втілює цю спадкоємність, пропонуючи сучасний простір для реалізації екзистенційного й етичного виміру людського буття. Особливу увагу приділено європейським моделям smart city (Барселона, Копенгаген, Відень), які інтерпретуються крізь призму ідей Ганни Арендт про «простір появи» та Юрґена Габермаса про «публічну сферу». Наголошено, що смарт-урбанізм у Європі є не лише технічною стратегією, а й філософією співжиття, де технології стають інструментом комунікативної раціональності, соціальної справедливості та екологічної відповідальності. Підкреслено, що в європейському контексті «розумність» міста визначається мірою справедливості, інклюзії та здатністю підтримувати гідність людини, а не лише кількістю сенсорів чи алгоритмів. У роботі виявлено відмінності між європейським і українським дискурсами smart city. Якщо європейська модель ґрунтується на тривалій традиції міста як простору сталості та громадянської етики, то українська концепція перебуває на етапі пошуку власного ціннісного коду. Для України smart city постає не лише як інструмент модернізації та цифрової інтеграції у європейський простір, але й як екзистенційна відповідь на виклики війни, глобалізації та трансформаційного суспільства. У цьому сенсі український досвід може набути універсального значення, демонструючи, що смарт-урбанізм не зводиться до технічної ефективності, а є боротьбою за гідність, свободу й творення нових форм співбуття.Таким чином, стаття показує, що «розумне місто» слід розуміти як філософський феномен, у якому переплітаються технологія, культура, етика та історична пам’ять. Його майбутнє визначатиметься не лише технічним прогресом, а насамперед тим, наскільки міський простір здатен бути середовищем для автентичного існування, етичної взаємодії та розвитку людських чеснот.