ЕТНОКУЛЬТУРНА САМООРГАНІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК ЖИТТЄЗДАТНОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНОГО СПРОТИВУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ РОСІЙСЬКІЙ АГРЕСІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/HST-2025-22-99-16Ключові слова:
етнос, етнополітина концепція нації, етнокультурна самоорганізація, етнічна картина світу, етніча ідеолгія, етноцентризм, етнічна самооідентифікація, етнічні стереотипи, російсько-українська війнаАнотація
Після розпаду Союзу РСР Росія взяла курс на відновлення її впливу на пострадянські країни. Намагаючись відновити російську імперію, путінський рашистський режим прагне знищити суверенну українську державу та «денецифікувати» її народ. За таких обставин важливим чинником життєздатності та національного спротиву виступає етнокультурна самоорганізація української нації, усіх її етнічних спільнот. Мета статті – дослідити теоретико-методологічні засади, інструментарій та шляхи посилення самоорганізаційних процесів в етнокультурній сфері як важливий чинник життєздатності та національного спротиву українського народу в умовах російської агресії. Теоретико-методологічну основу статті склали теорія етнокультурної самоорганізації, методи системного та структурно-функціонального аналізу, моделювання і прогнозування, синергетичного та етнополітичного підходів. Висновки та перспективи досліджень. Узагальнено та вдосконалено теоретико-методологічні засади дослідження етнокультурної самоорганізації українського народу, розкрито основні форми і способи саморегуляції, самовідтворення та самотрансформації етносу в умовах російської агресії. Однією із головних цілей повномасшабної війни Росії проти України є руйнація культури та історичної пам'яті українського народу, всієї системи його етнічності. В такій ситуації українська нація зуміла максимально самоорганізуватися і здійснити героїчний спротив загарбницьким цілям. Російсько-українська війна спонукала українців координувати власні дії, налагоджувати горизонтальні зв’язки, самостійно вирішуючи нагальні проблеми шляхом етнокультурної самоорганізації. Обґрунтовано, що серед основних засобів та форм етнокультурного самоорганізційного процесу істотну роль відіграє етнічна картина світу, українська етнічна та національна ідеології, українська культура, в якій зосореджений історичний досвід народу, український етноцентризм, етнонаціональна ідентичність, українські авто- та геторостереотипи, в яких в умовах війни істотно підсилились позитивні риси української спільноти та проявились варварські риси росіян. Підкреслюється, що російська агресія спрямована не тільки на знищення України як держави і повне розчинення української ідентичності та підміну її гібридними проєкціями (малоросійською, новоросійською і т. п. ), а й на руйнацію сучасного світового устрою. Подальше дослідження етнокультурної самоорганізації України має відбуватися у напрямі з’ясування закономірностей і тенденцій етнічної саморегуляції, умов підвищення її ефективності, а також вивчення досвіду самоорганізації етнокультурної сфери країн Європейського Союзу.
Посилання
Афонін Е. Картина світу етнічна. Етнічний довідник: у 3-х част. Ч. І. Поняття і терміни. Київ, 1997. С. 74.
Брас П. Р. Етнічні групи і формування етнічної ідентичності. Націоналізм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. Київ : Смолоскип, 2000. С. 462–267.
Дністрянський М. С. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики : моногр. Львів : Видавн. Центр ЛНУ ім. В.Франка, 2006. 490 с.
Євтух В. Б. Етнічність : енциклопедичний довідник; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Центр етноглобалістики. Київ: Фенікс, 2012. 396 с.
Життя етносу: соціокультурні нариси: Навч. посібник / Б. Попов (керівник авт. колективу), В. Ігнатов, М. Степико та ін. Київ : Либідь. 1997. 238 с.
Залізняк Л. Л. Україна між Сходом і Заходом. Про витоки і суть російсько-української війни 2014 р. Київ: Шлях, 2014. 168 с.
Каралаш А.-Ю. І. Самоорганізація соціуму в контексті сучасних реалій глобалізації. Humanities Studies. 2023. Випуск 16 (93). С. 25–31.
Козловець М. А., Туренко О. С. Європейський досвід інтерпретації дихотомії доброчесності і солідарності. Українська полоністика. Випуск 16. Житомир, 2019. С.67-76.
Конституція України (чинна з 1996 р. з наст. змінами). Офіційний портал Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text. (дата зверення: 18.01.2025 р.).
Мовний склад населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення. URL: https://web.archive.org/web/20210831222333/http:/2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/ (дата звернення: 18.01.2025р.)
Про корінні народи України: Закон України № 1616-ХІ від 1.07.2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text (дата зверення: 18.01.2025 р.).
Про національні меншини (спільноти) України: Закон України № 2827-ІХ від 28.12.2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-IX#Text). (дата зверення – 18.01.2025 р.).
Римаренко Ю. І., Шкляр Л. Є., Римаренко С. Ю. Етнодержавознавство. Теоретико-методолотічні засади. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 2001. 264 с.
Рудакевич О. Націологічні засади модерізації українського суспільства. Науково-популярне видання. Київ: Видавництво Політія. 2020. 360 с.
Рудакевич О. М. Національний принцип: етнополітична концепція нації: моногр. Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. 292 с.
РФ обґрунтовує геноцид: державне видання пояснює, чому Україну та українців слід знищити. URL: https://texty.org.ua/fragments/106221/u-rosiyi-pochaly-stvoryuvaty-ideolohichne-pidgruntya-dlya-vypravdannya-henocyduukrayinciv/(дата зверення: 18.01.2025 р.).
Сміт Е. Д. Національна ідентичність. Переклад з англ. П. Таращука. Київ: «Основи». 1994. 323 с.
Фігурний Ю. «Русский мир» – важливий чинник агресії Російської Федерації супроти України і українців. Українознавство. 2016. № 3(60). С. 40–59.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Всі права на опубліковані статті належать авторам відповідно ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому авторами надається дозвіл на публікації статті в журналі "Humanities Studies". Автори мають право використовувати матеріал статті в будь-якому форматі на основі неексклюзивного поширення роботи за умов посилання на першоджерело, тобто публікацію в журналі "Humanities Studies".