ФЕНОМЕН ФЕЙКУ У ЦИФРОВИХ ВИКЛИКАХ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

У даній статті здійснено філософський аналіз фейку як соціокультурного та епістемологічного явища, що формує гіперреальність сучасного інформаційного простору. Дослідження ґрунтується на концепціях симулякрів Жана Бодрійяра та епістемологічних підходах до аналізу правди й омани. Автор розглядає механізми формування, поширення та впливу фейку, а також його роль у конструюванні альтернативних реальностей, де межа між правдою та вигадкою стає розмитою. Особлива увага приділяється феномену цифрового фейку, що відрізняється швидкістю поширення, анонімністю джерел та використанням емоційної маніпуляції. Розглянуто поняття фейку як інструменту інформаційної війни, зокрема у контексті російської військової агресії проти України. Автор аналізує політику фейків, що використовується для маніпулювання суспільною думкою, створення викривлених наративів та формування симулятивних реальностей. Показано, що стратегія дезінформації є частиною ширшого соціального феномена, який охоплює не лише медійний простір, а й політичні, економічні та культурні процеси. Окремий розділ присвячено проблемі розмежування фейкових новин і дезінформації. Якщо дезінформація спрямована на створення та нав’язування неправдивих фактів, то фейкові новини можуть містити елементи правди, але трансформуються відповідно до певних маніпулятивних стратегій. Це гібридне визначення фейку дозволяє глибше осмислити його вплив на формування суспільних переконань і поведінкових моделей. На основі аналізу сучасних досліджень автор пропонує концепцію «епістемології фейку» як підходу до вивчення механізмів поширення та функціонування неправдивої інформації. Висвітлюються обмеження традиційної епістемології свідчення в умовах цифрової культури, де джерело інформації часто залишається невизначеним або навмисно прихованим. Запропоновано критерії для ідентифікації фейкових новин, зокрема врахування їхнього соціального контексту, комунікаційної інтенції та способів емоційного впливу на аудиторію. Результати дослідження демонструють, що феномен фейку не лише загрожує когнітивній автономії людини, а й створює нову модель соціальної взаємодії, в якій симуляція замінює реальність. У статті обґрунтовано необхідність розвитку медіаграмотності та критичного мислення як ключових інструментів протидії цифровим фейкам. Автор робить висновок, що ефективна боротьба з фейками потребує міждисциплінарного підходу, що поєднує філософію, когнітивну науку, соціологію та медіадослідження.