МІФ ЯК СВІТОГЛЯДНА МАТРИЦЯ

Анотація

Стаття присвячена аналізу основних особливостей міфу як способу організації і відтворення соціального досвіду. Міф розуміється як інваріантна матриця формування і існування світоглядних феноменів (які не тільки пояснюють світ, але й мотивують, скеровують, надихають) людину, значення і вплив якої зберігається і за сучасних умов. У статті розглянуто феномен міфу як інваріантної та універсальної світоглядної системи, притаманної різноманітним спільнотам упродовж усієї історії людства. Автор акцентує увагу на глибинному вкоріненні міфу в усі сфери суспільного життя – від первісних племен до глобалізованих сучасних суспільств. Міф постає не лише як оповідна форма, а як цілісна «світоглядна матриця», що формує і програмує ціннісні орієнтири, поведінкові сценарії та колективну пам’ять. Особливо наголошено на ритуальному вимірі міфу, його емоційно-експресивному наповненні й потенціалі впливати на особу й спільноту, забезпечуючи адаптацію до довкілля та суспільного ладу. Дослідження охоплює аналіз історіографії проблеми – від античних філософів до сучасних науковців, етнологів, філософів і культурологів. Відзначено роль міфу у творенні національної ідентичності, збереженні культурної спадщини та відновленні цілісності світосприйняття, а також у сучасній масовій культурі, політиці та медіапросторі. Автор доходить висновку, що повного «подолання» міфу принципово неможливо, оскільки він відповідає глибинним потребам і прагненням людини щодо розуміння себе і світу. Натомість розуміння сутності, функцій та механізмів міфу стає необхідною складовою сучасної медіаграмотності й критичного мислення. Методологія дослідження. Робота ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує філософський, історико-культурний, антропологічний та етнологічний аналіз для виявлення сутнісних характеристик міфу як універсальної світоглядної системи. Використано історико-філософську реконструкцію ідей та концепцій, які формували розуміння міфу від античності до сьогодення, зокрема праці філософів, етнографів, соціологів, культурологів. Ключовими методами стали: герменевтичний аналіз (інтерпретація текстових та фольклорних джерел з метою виявити приховані смислові шари, структури та концепти міфологічної свідомості); порівняльно-історичний метод (зіставлення міфологічних уявлень різних народів та епох, що дозволило окреслити інваріантність міфічних структур та їхню здатність до трансформації); структуралістський підхід (аналіз внутрішньої логіки та організації міфологічних наративів як цілісних систем символів та знаків); соціокультурний аналіз (розгляд міфу як соціальної технології, «світоглядної матриці», що програмує поведінку і світосприйняття спільноти, забезпечує духовно-культурну інтеграцію, регуляцію соціальних відносин та передачу колективного досвіду; критико-рефлексивний підхід (оцінювання сучасного «переосмислення» міфу в контексті масової культури, політичних ідеологій та цифрового медіапростору, зокрема в аспекті медіаграмотності та критичного мислення).