ЧОМУ ПОСТСТРУКТУРАЛІСТСЬКОМУ СПРОСТУВАННЮ ПСИХОАНАЛІЗУ НЕ СЛІД ДОВІРЯТИ?

Анотація

В статті ми розглядаємо найбільш складну проблему сучасних соціальних досліджень, а саме проблему трансформації сімейних інститутів, а також суттєві зміни у ставленні цінності міжособистісної прихильності, що, на наше глибоке переконання, пов'язане, в першу чергу, з соціально-економічними перетвореннями, що відбуваються в сучасних цивілізаціях. Актуальність дослідження обумовлена недостатньою увагою до вивчення тих філософських досліджень, які є фундаментальними для розуміння постмодерністського суспільства і заклали основу для розвитку всієї соціальної критичної теорії як центральної парадигми в сучасній філософії. Метою статті є аналіз методологічного зв'язку між психоаналізом та постструктуралістським підходом, а саме між структуруванням несвідомого в «ортодоксальному психоаналізі» і «шизоаналізі», з метою підкреслити залежність динаміки філософських стратегій від загальної динаміки соціокультурних трансформацій, особливо ментальних трансформацій, що відбуваються в свідомості людини постмодерну. Методологія дослідження ґрунтується на описовому і порівняльному аналізі з посиланнями на фундаментальні метафізичні трактати в рамках розвитку сучасної філософської традиції. Новизна даної статті полягає у виявленні кореляцій між психоаналізом та шизоаналізом з точки зору подібності в їх обґрунтуванн відносної природи афективних цінностей. В результаті ми прийшли до висновку, що розглянута філософська теорія «конструювання ментальних структур» обумовлена принципами соціокультурного детермінізму, але застосовуючи той же психоаналітичний підхід до постмодерністського мислення, можна побачити його залежність від особистого досвіду автора, від його «маленького брудного секрету»