ДОВІРА: СТВОРЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО ЕКЗИСТЕНЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

Анотація

Актуальність дослідження полягає в тому, що в умовах сучасності, коли суспільство вибудовує себе на умовах недовіри до «тотального» і сприймає світ як те, що позбавлене цілісності, досвід довіри все активніше ставиться під сумнів. Так само, підозрілість ще інтенсивніше виконує функцію пізнавального ставлення. Сьогодні впадає в око те, як «підлеглий», не бунтуючи проти «керівника», не усуваючи його, все-таки перевершує його тим, що відвертається від його влади і розраховує тільки на себе. Надає собі надійність спроможності на самоті. У цьому прогресі недовіри все ж настійливо заявляється програма «воскресіння суб'єкта» і цим позначає необхідність відновлення досвіду довіри для продуктивної настанови зв’язку між людьми. Існуючі розроблення акту довіри обмежуються вивченням її етичної або психологічної сутності і не зачіпають суті довіри як такої. Спроба подивитися на довіру з філософської точки зору, припускаючи враховувати ще й негативну сторону досвіду, дозволить зрозуміти її фундаментальну функцію. Це організовує можливість вибудувати правильну стратегію її задіяння в межах суперечливого становища людей. І компенсувати в нуль її кризу. Таким чином, усвідомлення характерної ознаки довіри, дозволить вийти за звичне розуміння її раціональної сторони і сприйняти її приховані можливості. У зв’язку з актуальністю вивчення довіри на підставах її реальної сили, стаття має на меті дослідити досвід довіри в цілому, передбачаючи всі її смисли одночасно і уникаючи перерахування предметних, змістовних ліній актів довіри. Завдання дослідження: 1) дослідити механізм дії довіри в умовах «прогресу недовіри»; 2) представити сферу довіри не відчужено, а у співвіднесенні з її природою довірливо і спонукати мислити довіру, відчуваючи її; 3) виділити проблему зміни свого відношення до світу під впливом актуалізації акта довіри; 4) показати причини і простори, які спонукають довіряти. Наукова новизна та висновок полягає в розумінні довіри, як досвіду, який довільно відсуває межі кожного і створює зазор: як для вільного відкриття себе, так і невимушеного прийняття можливостей іншого. І осмисленні його сутності «додатковим простором», що демонструє рівні вірності співробітницьких відносин